Цього дня народилися

Як іскра ще в тобі горить

І згаснути не вспіла, —

Гори! Життя — єдина мить,

Для смерті ж — вічність ціла.

О.Олесь

Вам не вистачає ріки, а мені й краплі достатньо.

Гр.Тютюнник

Сьогоднішній день подарував нам двох чудових митців: поета-символіста Олександра Олеся (05.12.1878 - 22.07.1944) і письменника Григора Тютюнника (05.12.1931 - 06.03.1980).

Зі шкільної парти знаємо ніжного лірика Олеся. І майже нічого як про громадянина. Перебуваючи в еміграції, у 1919–1922 роках разом з Антоном Крушельницьким та іншими земляками він збирав кошти на допомогу голодуючим в Україні. Моторошні події голодомору 1921–1923 років поет зобразив у циклі «Голод». У драмі «Земля обітована» (1935 р.) Олесь одним із перших в українській літературі розкрив суть сталінської політики .

О.Олесь "Пам'ятай"

А в моменти відчаю, зневіри згадаймо його символічні айстри, що завчасно померли, не дочекавшись омріяного сонця. Пам'ятаймо: надія є!

Айстри

Опівночі айстри в саду розцвіли…
Умились росою, вінки одягли
І стали рожевого ранку чекать,
І в райдугу барвів життя убирать…

І марили айстри в розкішнім півсні
Про трави шовкові, про сонячні дні, —
І в мріях ввижалась їм казка ясна,
Де квіти не в’януть, де вічна весна…

Так марили айстри в саду восени,
Так марили айстри і ждали весни…
А ранок стрівав їх холодним дощем,
І плакав десь вітер в саду за кущем…

І вгледіли айстри, що вколо — тюрма…
І вгледіли айстри, що жити дарма, —
Схилились і вмерли… І тут, як на сміх,
Засяяло сонце над трупами їх!..

1905

Доля Григора Тютюнника теж склалася важко:

Фільм "Климко" (за мотивами повісті Гр.Тютюнника, режисер - М.Вінграновський)