пʼятниця, 30 вересня 2016 р.

Поетична сторінка: Л.Костенко

Іван Марчук

В пустелі сизих вечорів,
в полях безмежних проти неба
о, скільки слів
і скільки снів
мені наснилося про тебе!

Не знаю, хто ти,
де живеш,
кого милуєш і голубиш.
А знаю — ти чекаєш теж,
тривожно вгадуєш і любиш.

І я прийду в життя твоє.
Тебе, незнаного, впізнаю,
як син вигнанця впізнає
прикмети батьківського краю,

М.Заблодський. Шторм

Я ради цього ладна жить.
Всі інші хай проходять мимо,
аби в повторах не згубить
одне,
своє,
неповториме.

Нехай це — витвір самоти,
нехай це — вигадка й омана!
Моєму серцю снишся ти,
як морю сняться урагани.

Ліна Костенко

четвер, 29 вересня 2016 р.

Офіційна інформація: ДПА 2017

Як відбуватиметься ДПА школярів у 2017 році

Порядок державної підсумкової атестації у загальних середніх навчальних закладах у 2016/2017 навчальному році не зміниться. Про це повідомив директор департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України Юрій Кононенко під час прес-конференції 21 вересня. «Державна підсумкова атестація відбудеться відповідно доПоложення про ДПА, що затверджено наказом МОН у 2014 році. На цей час ніяких змін не передбачається», - розповів Юрій Кононенко.

Державна підсумкова атестація випускників загальних середніх навчальних закладів І ступеня (початкова школа) розпочнеться 15 травня, ІІ ступеня (основна школа) - 1 червня, а для випускників шкіл ІІІ ступеня – 23 травня. Перелік предметів, з яких буде проводиться державна підсумкова атестація для випускників шкіл І - ІІ ступенів, порівняно з минулим роком, не зміниться. Зокрема, для загальноосвітніх навчальних закладів І ступеня – це українська мова, літературне читання, математика.

«Для випускників тих закладів, де навчання відбувається мовою національних меншин або вивчається одна з мов національної меншини, випускники можуть пройти державну підсумкову атестацію з мови національної меншини за рішенням педагогічної ради навчального закладу та з урахуванням побажань батьків», - додав директор департаменту МОН України.

При цьому Кононенко зауважив, що у початковій школі державна підсумкова атестація - це звичайна контрольна робота, яка проводиться для того, щоб оцінити рівень навчальних досягнень дітей.

«Діти не повинні відчувати дискомфорт та отримувати стрес від участі в державній підсумковій атестації, треба їх налаштовувати на звичайну роботу», - пояснив він.

У навчальних закладах II ступеня, як і минулого року, випускники обов’язково складатимуть ДПА з української мови та математики, а також ще з одного предмета, який буде обирати педагогічна рада школи. Це може бути один із предметів з такого переліку: зарубіжна література, іноземна мова, історія України, всесвітня історія, правознавство, географія, біологія, хімія, фізика, інформатика, мова національної меншини для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням або вивченням такої мови та інтегрований курс літератури.

Державна підсумкова атестація випускників старшої школи загальноосвітніх навчальних закладів (шкіл ІІІ ступеня) розпочнеться з 23 травня і буде проходити у формі зовнішнього незалежного оцінювання. ДПА у формі ЗНО випускники шкіл складатимуть з трьох предметів: українська мова, математика або історія України та ще з одного предмета за власним вибором.

Окрім того, у навчальному закладі для випускників ЗНЗ з навчанням або вивченням мов національних меншин, може бути проведена державна підсумкова атестація з мови національної меншини за бажанням самого випускника.

Джерело: http://osvita.ua/school/52331/

Додаткова інформація: http://osvita.ua/school/52338/

середа, 28 вересня 2016 р.

Цього дня народилися: Дм.Павличко

Я міг би жити радісно й щасливо,

Якби мені вдалось маленьке диво:

Змирити серце з розумом — або

Дізнатись, хто говорить з них правдиво.

***

Безсмертні всі: цей виховав дитину,
Той пісню написав, хоч і єдину,
А той, що не зумів цього зробить,
Коло дороги посадив ялину.

("Рубаї")

28 вересня 1929 року народився український поет, перекладач, літературний критик, громадський діяч Дмитро Васильович Павличко.

Мабуть, кожен пам'ятає його легендарний вірш "Два кольори". Цікава історія народження цієї пісні в документальному фільмі телеканалу "1 + 1":

А мій улюблений вірш Дмитра Павличка ось цей:

ПРИТЧА ПРО СОНЦЕ

Лежало сонце в тихім броді -

Вся армія була в поході.

Важкими чобітьми солдати

Хотіли сонце розтоптати.

Вони ступали темні й люті,

Чавили сонце в каламуті.

Крушили неба синь багряну,

Лишили сонце, ніби рану.

Та не минула мить єдина -

Сміється сонце, як дитина.

Кіннота йшла несамовита,

У сонце вдарили копита.

Як листя лілії шовкове,

Порізали його підкови.

Потяли, пошкаматували,

Розбризкали на сміх навали.

Пройшли вудила і стремена,

Кипить вода, брудна й теменна.

Та не минула мить єдина -

Сміється сонце, як дитина.

Повзли сталеві танки з гулом,

Змішали сонце із намулом.

Скрутили з нього злотні шнури,

На гусениці натягнули.

І розривали їх, мов жили,

Ні краплі сонця не лишили.

За ними в ніч непроходиму

Помчалися дракони диму.

Та не минула мить єдина -

Сміється сонце, як дитина.

1955

Поезія Дм.Павличка: http://maysterni.com/user.php?id=216&t=1

https://onlyart.org.ua/ukrainian-poets/virshi-dmytra-pavlychka/

http://www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id=37&type=tvorch

вівторок, 27 вересня 2016 р.

Краєзнавство: Історія Донецька

Так починався Донецьк

Частина 4

Від самого початку в Юзівці визначилися дві частини: північна – Новий світ (за назвою першого в місті шинка, що там знаходився) та південна – заводська (де були цехи, депо, телеграф).

Стара Юзівка.

Преображенський собор. Без дати.

// Держархів Донецької області, ф., Фото № 259

У північній частині (сучасний район ЦУМа) розташовувався базар, поліцейська управа, крамниці та ресторанчики, різноманітні контори. Зокрема, тут знаходилася базарна контора (одноповерхова будівля на вул.Артема, 1), яка до 1917 р. вирішувала майнові суперечки, займалася виділенням земельних наділів, прибиранням сміття тощо – регулювала всі аспекти муніципального життя. У кінці 80-х рр. на базарній площі з’явився дерев’яний цирк. Над усіма цими будівлями височіла велика кам’яна Преображенська церква (згодом - собор), відкрита 1888 року, перед нею була Соборна площа.

Вулиці цієї частини забудовувалися тісними 1–2-поверховими будинками ремісників та торгівців. За будинками на лівому боці Садового проспекту та Першої – Другої ліній знаходилися козацькі казарми, у яких з 1895 року містилася Четверта донська козацька окрема сотня, призначена для підтримання порядку в селищі, утримували її за рахунок приватних надходжень від гірничопромисловців.

Лікарня з аптекою та школа знаходилися в південній частині селища. Будівля лікарні (тепер на її місці мартенівський цех ДМЗ) була освячена 7 грудня 1871 року, вона складалася з трьох палат (12 ліжок) і трьох кабінетів. Завідував Юзівською заводською лікарнею в 1890-х рр. Олександр Дмитрович Бланк – дід В.І.Ульянова-Леніна.

Трохи осторонь розташовувалася Англійська колонія, де в затишних котеджах зі скляними верандами, облаштованих водогоном й електрикою, мешкали інженери та керівники Новоросійського товариства з родинами, вулиці там були з брукованими тротуарами, обсаджені акаціями.

1879 р. тут була збудована школа для дітей іноземних працівників; ця будівля в англійському стилі (червона цегла, скромні колони, арки без зайвих прикрас) існує на вул.І.Ткаченка й досі, тепер тут банк. А на початку ХХ ст. неподалік, на Ларінці, побудували великий циклодром (велотрек), де відбувалися змагання всеросійського масштаба.

Мешканці старої Юзівки

понеділок, 26 вересня 2016 р.

Місяцелік

Цікавинки про народні свята цього тижня

Корнилiя Сотника (26 вересня). Житіє святого оповідає про те, що Корнилій Сотник (він жив у I ст.), хоча був язичником, відрізнявся глибоким благочестям і добрими справами. Зустрівшись з апостолом Петром, він увірував у Христа й усією сім'єю прийняв хрещення. Залишивши мирське життя, колишній сотник пішов з апостолом Петром проповідувати Євангеліє. Святий апостол поставив його єпископом і послав у місто Скепсію, де ідолопоклонство було особливо поширене. Місцевий правитель, затятий противник християнства, піддав святого жорстоким мукам, але чудеса, що відбувалися по молитві Корнилія, навернули правителя і його сім'ю до віри і прийняття хрещення. Після цього святий Корнилій довго прожив у Скепсії, привів до Господа всіх місцевих жителів і мирно помер у глибокій старості.

Природа лаштується до зимової сплячки.

Як Корнелiй скаже, так зима покаже.

Воздвиження Хреста Господня

зі сценою Обретіння Хреста.

Грецька ікона XVII ст. з колекції монастиря

Пантократор на Афоні.

Воздвиження, Здвиження, Третя зустрiч осенi, Свято Вирiю (проводи птахiв) (27 вересня). Це свято на честь воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. «На Здвиження земля движиться ближче до зими», а тому від цього часу наступають холодні дні, а птахи відлітають до вирію. Вирій, за народними уявленнями, - це тепла країна, де ніколи не буває зими і де живуть тільки птиці й гади: птахи в долинах, а плазуни на горбах. Першою до вирію летить зозуля, бо вона є ключницею вирію: «У неї золотий ключ від тієї країни». До вирію повзуть і гади, а тому в день Здвиження небезпечно ходити в ліс.

Уважається, що цього дня останнiй птах вiдлiтає у вирiй, а гаддя остаточно ховається в листя й залiзає в землю, щоб перебути зиму. Але перед тим має вiдбутися рада, на якiй зобов’язаний вiдзвiтувати про свої вчинки кожен плазун. Тi, хто не порушив протягом року даної обiтницi, мають право спочивати до наступного Руфа – 21 квiтня, коли гаддя знову вилiзає iз землi; хто ж ужалив людей або тварин, не мають права на спочинок, бо їх “не бере земля”, а вiдтак нечестивцiв проганяють геть; це особливо небезпечне гаддя – воно кидається пiд колеса, нападає на людей. Батьки, вiрячи в таку легенду, забороняли дiтям ходити до лiсу, щоб вони не зустрiлися з “шатунами” i не провалилися в ями, де мають зимувати плазуни. Якщо хтось провалиться, то буде цiлу зиму лизати з гаддям “гадючий камiнь”.

На Закарпаттi Здвиження було останнiм днем заготiвлi горiхiв (“бо залишилися лише не червивi”) та яблук на зиму. Із цього часу починають вiдлiтати дикi гуси.

«Воздвиження Чесного Хреста з родиною Яна Собеського».
Хористи. Фрагменти ікони 1670-80 рр.
Львівський національний музей.

Свитку на Здвиження скидай, а кожух одягай.

Хто не обсiявся до Чесного хреста (так у народi називали це свято), той не варт собачого хвоста.

Микити (28 вересня). Стригли овець. Збирали рiпу. Також у цей день святкували так званi гусячi промисли. У давнину мисливцi ходили з подвiр’я на подвiр’я з присницею в руках. Хазяїн зустрiчав гостей на ґанку та вiв до загороди, де були гуси. Обдаровував гостей кращими птахами.

Якщо павутина стелиться низько по рослинах, то тепло ще довго протримається.

Людмили (29 вересня). Продовжують рубати капусту.

Від цього дня починаються дiвочi вечорницi – капусницi. Дiвчата в багатих головних уборах ходять із пiснями з хати до хати рубати капусту. У будинках, де приготовлена для гостей капуста, прибирається особливий стiл з рiзними закусками.

Капусники продовжувалися два тижнi.

Вiри, Надiї, Любовi та їхньої матерi Софiї (30 вересня). Жiнки не починали жодної важливої роботи в цей день. Тому його називають “бабині iменини”, або дiвоче свято.

ЖОВТЕНЬ (позимник, листопад, грязник, передзимник, хмурень,

весiльник, паздерник, рум’янець осенi, лебедина пiсня року,

октоберь, брудник, костричник, десятник,

листопадник, свадебник)

Жовтень-грязник ні колеса, ні полоза не любить.

У жовтнi на день сiм погiд: сiє, вiє, дме, крутить, мутить, зверху ллє, а знизу мете.

Жовтень – місяць близької пороші.

У жовтні на однiй годині і дощ, і сніг.

Вересень пахне яблуком, жовтень – капустою.

Квітень рясний водою, а жовтень – пивом.

У жовтні тільки і ягід, що горобина.

Усім би жовтень узяв, да мужику ходу немає.

Жовтневий грім – зима безсніжна.

Осінній іній – до сухої і сонячної погоди, до вьодра, до тепла.

З якого числа в жовтні піде година (гарна ясна погода, вьодро), з того числа весна відкриється в квітні.

У жовтні місяць у колі – літо сухе буде.

Коли лист із дуба й берези упав чисто – легкий рік, не чисто – до суворої зими.

Якщо лист лягає на землю нагору виворотом – до врожаю.

Добра отава – до озимини.

Верба рано інеєм покрилася – до довгої зими.

Якщо багато горіхів, а грибів немає – зима буде сніжна та сувора.

Якщо кроти носять багато соломи в свої нори – зима йде холодна.

Софiї, Ярини (1 жовтня). Цей день називають “журавлиним лiтом”. Збирають шипшину.

Якщо на Ярини вiдлетять журавлi, то за два тижнi чекай морозiв, а як затримаються – зима ранiше од 18 листопада зима себе не покаже.

Трохима, Зосима, Iгоря (2 жовтня). У цей день хлопцi й дiвчата, залицяючись, обирали одне одного, а дехто домовлявся про сватання. Звiдси й примовка: “На Трохима не проходить щастя мимо, куди Трохим, то й воно за ним”.

З 2 до 10 жовтня пасiчники переносили в омшаники (погребки) вулики. При цьому спостерiгали: якщо бджоли старанно позалiплювали вiчка воском чи прополiсом – зима буде суворою, а коли злегка, то теплою.

(За матеріалами книг В.Скуратівського

"Місяцелік. Український народний календар"

і О.Воропая "Звичаї нашого народу" )

неділя, 25 вересня 2016 р.

Для гарного настрою: О.Богомолець "Осінній день"

"Осінній день" на слова Л.Костенко, співає Ольга Богомолець.

субота, 24 вересня 2016 р.

Унікальна Україна: Дерев'яні церкви

Дерев’яні церкви України – світова спадщина ЮНЕСКО

Україна має безцінне надбання – зразки сакрального мистецтва, які стали світовою спадщиною. Під опіку ЮНЕСКО дерев’яні храми Карпатського регіону потрапили у 2013 році. Тоді Україна спільно із Польщею подали до міжнародної організації перелік 16 церков – 8 українських та 8 польських. Проте за архітектурним стилем всі належать до українських: галицький, гуцульський, бойківський та лемківський. Нині половина храмів знаходяться на території країни-сусідки, та у минулі століття саме тут проживали українці. Та і сьогодні на прикордонних землях чимало етнічних українців.
Сайт IGotoWorld.com підготував для вас добірку церков на території України, внесених до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Вони знаходяться в Івано-Франківській, Закарпатській і Львівській областях. Отже, дерев’яні церкви України:

Церква Святого Юра, Дрогобич

Храм Святого Юра не завжди знаходився у Дрогобичі. Церкву перенесли до міста із селаНадіїв (нині – Івано-Франківська область) у 1656 році. Її обміняли на сіль. У ті часи храм довелося перевозити волами. За іншими відомостями, церкву не цілком перевезли, а добудували на основі Надіївського храму.
Датується церква 15 століттям. Дзвіниця прибудована до храму пізніше – у 1678 році. До наших днів добре зберігся іконостас 17 століття та внутрішні розписи. Останні, до речі, на території України вдалося зберегти тільки у 10 дерев’яних церквах. До слова, розписи у храмі не тільки релігійного змісту, на них зображено й багато рослин, а також сцен із побуту.

Джерело фото: haidamac.org.ua, автор – Сергей Криница.
Де знаходиться: Львівська область, Дрогобицький район, місто Дрогобич, вулиця Солоний Ставок, 25.

Церква Святого Духа, Потелич

1502 рік – саме цю дату зафіксували історики як початок існування церкви Святого Духа уПотеличі. Місце зведення обрали не випадково. До 15 століття у цій частині села був храм, та неспокійні часи позначилися і на ньому. Церква згоріла під час нападу татар.
Уже новий храм, за оповідками місцевих, навіть відвідував Богдан Хмельницький. Протягом кількох століть свого існування церква не раз реставрувалася. Розписи зроблено у 17 столітті, найвідоміша ікона Деісус виконана у 1718 році іконописцем Іваном Рутковичем.

Джерело фото: wikipedia.org, автор – Андрій Банний.
Де знаходиться: Львівська область, Жовківський район, село Потелич.

Церква Святого Духа, Рогатин

На зрубі церкви Святого Духа знайшли напис, на якому зазначений 1598 рік. Тому офіційно роком заснування є саме ця дата, хоча експерти дотримуються думки, що храм звели у 17 столітті.
За стилем храм належить до пам’яток сакрального мистецтва галицької школи. А іконостас церкви – надбання не тільки українського, а й світового мистецтва. Святодухівський іконостас виконано у стилі ренесансу. Нині церква використовується як музейний комплекс Рогатина.

Джерело фото: rtic.if.ua.
Де знаходиться: Івано-Франківська область, Рогатинський район, місто Рогатин, вулиця Роксолани, 10.

Церква Святої Трійці, Жовква

Храм Святої Трійці у Жовкві звели на місці згорілої церкви коштом громади у 1720 році. Церква належить до об’єктів, споруджених у галицькому стилі. Споруда монументальна, основа зроблена із дерева, та має і добудову із цегли – ризницю. Деякі елементи – обрамлення вікон та портал – перенесли з міської замкової вежі.
Внутрішнє оздоблення вражає більш ніж півсотнею ікон та п’ятиярусним іконостасом. Цікаво, що образи на іконах створювалися за українськими типажами.

Джерело фото: blog.uu-travel.com, автор – Сергій Тиса.
Де знаходиться: Львівська область, Жовківський район, місто Жовква, вулиця Львівська, 90.

Церква Архангела Михаїла, Ужок

З першого погляду цей храм справляє враження досить строгого за стилем. Практично чорного відтінку, з маленькими віконечками – церква один з найкращих зразків бойківського стилю. Зведена в Ужку у 1745 році з ялинового брусу, вкрита гонтом. Навіть збереглася точна дата закінчення робіт – 11 червня. Будували храм двоє майстрів із сусідніх сіл – Павло Тонів та Іван Циганин.
Внутрішнє оздоблення церкви Архангела Михаїла просте, проте є і кілька багатих деталей, зокрема царські врата. Та найбільше заслуговує уваги гра світла всередині храму, яка створюється завдяки переходам від світлих до темних відтінків брусу.

Джерело фото: wikipedia.org, автор – Varga Attila.
Де знаходиться: Закарпатська область, Великоберезнянський район, село Ужок.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці, Нижній Вербіж

Храм звели за гроші опришка. Це перше, про що вам розкажуть місцеві мешканці, якщо ви навідаєтеся до села Нижній Вербіж. Ініціатор будівництва та розпорядник коштів Григір Мельник був похований біля храму. Споруджували церкву Пресвятої Богородиці з 1756 по 1808 роки.
Одна з особливостей храму – він за стилем не зовсім схожий на церкви Франківщини. Експерти наголошують: більше храм нагадує церкви Слобожанщини та Поділля. Характеризується складною конструкцією, тому фахівці відносять стиль церкви до низового бароко.

Джерело фото: radiosvoboda.org.
Де знаходиться: Івано-Франківська область, Коломийський район, село Нижній Вербіж.

Церква Вознесіння Господнього, Ясіня

Також цей храм ще називають Струківським. Цю назву церква отримала на честь Івана Стурка, який раніше звів на місці храму каплицю. Сам храм збудували у 1824 році.
Одна з головних родзинок Церкви Вознесіння Господнього – 11-метрова дзвіниця. Її було створено раніше за храм, у 1813 році. За переказами мешканців Ясіні, її перенесли до Вознесенського храму з іншої частини селища. Тоді вона прикрашала храм, який зруйнувала пожежа. Всередині Струківського храму зберігся чудовий іконостас.

Джерело фото: wikipedia.org, автор – Elke Wetzig.
Де знаходиться: Закарпатська область, Рахівський район, селище міського типу Ясіня.

Церква Собору Пресвятої Богородиці, Матків

Або храм Святого Дмитрія – так ще почали називати церкву після відновлення богослужінь у 1989 році. Зведена у бойківському стилі у 1838 у Маткові, вона була закрита у 1949 році.Храм знаходиться на узвишші, поодаль від житлових будинків. На жаль, нині дах церкви має металеве перекриття. Від початку, звісно, такого у планах зодчих не було. Вся церква була дерев’яною. Та попри це, Матківський собор не втратив свого історичного шарму.

Джерело фото: dusekarpat.cz, автор – Robert Vystrčil.
Де знаходиться: Львівська область, Турківський район, село Матків.
Багато хто дивується: як дерев’яні церкви України зберігаються протягом багатьох століть? Усе завдяки спеціальній обробці деревини. Якщо у давнину визрівала думка спорудити храм, то доводилося чекати роками. Все тому, що попередньо деревину вимочували у соляному розчині кілька десятиліть! Це і робило майбутню споруду стійкою до опадів і навіть вогню. Тож завдяки цій технології та умілим рукам українських майстрів ми і зараз маємо можливість милуватися зразками сакрального мистецтва, які стали світовим надбанням.

Джерело: http://vsviti.com.ua/makepeaple/56762

пʼятниця, 23 вересня 2016 р.

Цього дня народилися: С.Крушелькицька

Там, де проходить С. Крушельницька,

квітнуть троянди й співають солов'ї.

Д. Кардуччі

Сьогоднішня іменинниця видатна українська оперна співачка Соломія Крушельницька (23.09.1872 - 16.11.1952).

Ще за життя вона була визнана найвидатнішою співачкою світу. Серед її численних нагород та відзнак, зокрема, звання “Ваґнерівська примадонна” ХХ століття. Співати з нею на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Тітта Руффо, Федір Шаляпін. Успіхи С. Крушельницької на оперних сценах світу були успіхами і визнанням української музики й мистецтва.

Про талант цієї прекрасної жінки свідчить цікавий факт: саме вона врятувала одну з найвідоміших тепер опер Пуччіні.

С.Крушельницька в ролі Чіо-Чіо-Сан

17 лютого 1904 року в міланському театрі «Ла Скала» Джакомо Пуччіні представив свою нову оперу «Мадам Баттерфляй». Ще ніколи композитор не був так упевнений в успіху… але глядачі оперу обурено освистали. Славетний маестро почувався розчавленим. Друзі вмовили Пуччіні переробити свій твір, а на головну партію запросити Соломію Крушельницьку. 29 травня — на сцені театру «Ґранде» в Брешії відбулася прем'єра оновленої «Мадам Баттерфляй», цього разу — тріумфальна. Публіка сім разів викликала акторів і композитора на сцену. Після вистави, зворушений і вдячний, Пуччіні надіслав Крушельницькій свій портрет із написом: «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй».

"Ой де ти йдеш"

"Ой летіли білі гуси"

четвер, 22 вересня 2016 р.

Поради психолога: Внутрішня мотивація

Як навчитись мотивувати свою дитину

Швидше за все, ви вже зустрічалися з терміном «позитивне підкріплення», але чи знаєте ви, в чому воно полягає? Або, що ще важливіше, чи знаєте ви, як використовувати позитивне підкріплення, щоби перетворитися із прискіпливого батька на експерта у справах мотивації?

У цій статті зроблена спроба розібратися з деякою плутаниною в цьому питанні та з'ясувати, як ми можемо стати майстрами в застосуванні «позитивного підкріплення» та виховувати чудових, внутрішньо мотивованих дітей.

Використовуйте у вихованні похвалу й винагороду замість критики та покарань

Ця порада пояснюється просто: критика й покарання вбивають у дитині дух і самооцінку. А похвала й винагорода підкріплюють її повагу до самої себе, і оскільки діти за своєю природою люблять радувати батьків, похвала й винагорода спонукають їх поводитися добре.

Кілька порад, щоб впоратися із ситуаціями, які вимагають критики/покарання:

Описуйте ситуацію замість того, щоби покладати провину на когось.Наприклад, замість того щоби кричати: «Я просив(а) тебе вечеряти сидячи. А тепер подивись, як ти все забруднив», спробуйте сказати: «Ми їмо сидячи для того, щоб наша їжа не розліталась по всій кімнаті й не бруднила все навкруги». Зупиніться на цьому місці та привчайте дитину прибирати безлад за собою самостійно. Постарайтеся дочекатися того моменту, коли малюк поїсть охайно, і висловіть своє схвалення. Повторюйте процес, описаний вище, доки він не навчиться їсти за столом.
Узагалі нічого не кажіть. Діти знають, коли вони роблять помилки. Замість того щоб читати їм нотації, просто самоусуньтеся із ситуації й дозвольте їм розібратись в усьому самостійно. Коли діти почнуть розуміти свої помилки та брати на себе відповідальність за них, вони перестануть їх повторювати. Ця порада може здатися простою, але багато досвідчених батьків уважають, що дотримуватись її буває дуже складно!
Висловлюйте свої почуття. Замість того щоб читати нотації, просто розкажіть дитині про те, що її поведінка примушує вас відчувати: «Нам уже треба виходити з дому, любий. Інакше мама запізниться на роботу й матиме неприємності. І мамі буде дуже сумно». Дивно, але такі слова допомагають набагато краще, ніж критика дитини за повільні дії тоді, коли ви вранці поспішаєте швидше вийти з дому.
Розглядайте речі в перспективі, і нехай усе йде своєю чергою. Для прихильників тримати все під своїм контролем ця порада може здатися трохи болісною. Як це «пустити все на самоплив»? Просто намагайтесь частіше казати самим собі: «Дитині всього п'ять років. Така поведінка природна для її віку».

Отже, поступово у вас повинна виробитися звичка уникати критики, помічати прояви хорошої поведінки дитини й обсипати її похвалами.

Але бувають випадки, коли:

а) не кожна похвала корисна – тобто існує правильний спосіб хвалити дитину і є неправильний і неефективний;
б) хоча похвала може привести до добрих короткострокових результатів, надмірна похвала призводить до негативних наслідків у довгостроковій перспективі.

Використовуйте правильні способи похвали дитини

Похвала повинна бути описовою, змістовною, а не загальною. Наприклад, замість пересічної фрази «Молодець!» скажіть дитині: «Мені сподобалося, що ти поділився іграшкою зі своїм другом!» або «Ти чудово впорався з прибиранням іграшок!». Логіка в тому, що діти за своєю природою потребують нашої уваги. Розповідаючи їм про те, що вони зробили правильно, ми даємо малюкам зрозуміти, яку поведінку їм слід повторити, щоби привернути нашу увагу наступного разу.
Хваліть за зусилля, а не за результат. Наприклад, коли ви поняття не маєте, що зобразив на своєму шедеврі ваш малюк, замість підробленого захоплення «Ця картина прекрасна!» скажіть: «Здається, ти вклав у свій малюнок багато думок і зусиль, розкажи мені про нього» або «Цікаво, ти використав багато кольорів, щоби зробити цю картину такою гарною!» тощо. Сенс полягає в тому, що, зосереджуючи похвалу на зусиллях, а не на результаті, ми не робимо дитину залежною від нашого схвалення, тепер вона не ставитиме собі за мету швидше закінчити будь-яку справу, щоб отримати порцію похвали, а навчиться пишатися власними зусиллями й тим, чого вона змогла досягти.
Зосередьтесь на заохоченнях, а не на засудженнях. Наприклад, замість фрази «Я рада, що ти прибрав свою кімнату», яка може розповісти дитині про те, що «Мама любить мене тільки тоді, коли я веду себе добре», скажіть: «Ти склав усі іграшки! Кімната виглядає такою чистою і красивою! Дякую тобі!». Ідея полягає в тому, що замість «Мені подобається» ви робите акцент на «Ти зробив», а потім особливо відзначаєте позитивний результат і висловлюєте свою радість із цього приводу. Вам не обов'язково структурувати всі свої реакції подібним чином, але треба, щоб загальне посилання, яке ви відправляєте дитині, полягало у тому, що вона зробила щось правильно, і це призвело до хороших наслідків, а не у висловлюванні вашої думки або вердикту про ситуацію. Це допомагає дітям розвинути почуття внутрішньої оцінки, яка дозволяє їм брати на себе відповідальність за свої дії й пишатися своїми досягненнями.

Виховуйте дітей внутрішньо, а не зовні мотивованими

Та все це поступово призводить нас до головної мети батьків, які позитивно підкріплюють своїх дітей, – виховання дітей внутрішньо, а не зовні мотивованими.

Ось кілька порад про це.

Визнавайте, але не хваліть безпосередньо. Це звучить так просто, проте дуже важко дати зрозуміти дитині, що ви вважаєте, що вона вчинила правильно, і при цьому не впасти в банальність типу «Молодець!» і не вдатись до змістовних похвал, таких як «Мені подобається, що ти прибрав свою кімнату». Але як тільки ви налагодите міцний зв'язок батько–дитина, то зможете просто стояти біля дверей чистої кімнати та схвально посміхатись або гладити малюка по голові, щоби повідомити йому про те, що ви згодні з його внутрішньою оцінкою й переконанням, що він зробив правильно.
Ставте запитання й не поспішайте з похвалою. Крім схвального кивка головою є й інші варіанти розповісти дитині про те, що ви помітили її зразкову поведінку, не купаючи її при цьому в надмірних похвалах. Можна, наприклад, просто ставити малюку запитання. Тобто в наведеному вище прикладі ви могли б просто втілити те, що ви бачите, в питальній формі: «У тебе з'явилась чарівна паличка? Ця кімната виглядає такою чистою й охайною!» або «Здається, всі іграшки лежать на своїх місцях! Ти що, сам здогадався, як їх треба правильно складати?», а потім слухати, як ваша дитина з осяйною посмішкою буде описувати свої пригоди під час прибирання в кімнаті та складання іграшок. Після цього ви можете посміхнутись і погладити її по голові.
Коротко резюмуйте дії дитини. Замість похвали ви можете підсумувати дії малюка, описавши їх одним або кількома словами. Тобто, повертаючись до прибраної кімнати, ви можете описати дії дитини в такий спосіб: «Ти розклав усі іграшки по місцях. Саме це я називаю чудовою організацією!» або «Ти прибрав свою кімнату без нагадувань. Ось що значить взяти ініціативу у свої руки!».
Кажіть «дякую». Ми часто кажемо «Молодець!» або вдаємось до риторичної похвали, коли дитина дійсно полегшує нам життя. Так чому б не сказати їй про це? У наведеній вище ситуації ваша фраза «Дякую за прибирання кімнати. Тепер мені не доведеться про це турбуватись перед приїздом гостей!» розповість дитині набагато більше, ніж «Молодець!».
Джерело: http://childdevelop.com.ua/articles/upbring/2008/

середа, 21 вересня 2016 р.

Краєзнавство: Історія Донецька

Так починався Донецьк

Частина 3

Навколо заводу утворилося й швидко розрослося робітниче селище, яке народ назвав Юзівкою. Згідно з переписом 1897 р., у ньому мешкало більше 28 тисяч чоловік (а в 1870 р. – 164 особи!).

Перша лінія. 1890 р.

Уся стара Юзівка вкладалася в такі межі сучасних орієнтирів: від заводу Новоросійського товариства на сході до кінця селища Ларінка (Ленінський проспект, де тоді було вівсяне поле) на заході. На північ від заводу простяглися вулиці – лінії (Перша лінія – сучасна вул.Артема, паралельно їй до Кальміусу існувало 16 ліній). Околиці тоді ледве сягали нинішньої площі Леніна.

Далі (сучасний район між проспектами Гурова та Театральним, вул.Челюскінців і 50-річчя СРСР) розташовувалося с.Семенівка, центром якого була 12-а лінія (нині – вул. 50-річчя СРСР), що починалася від самого металургійного заводу й завершувалася на нинішньому проспекті Миру.

1900 р.

10-а лінія простяглася ще трохи на північ до Сінного ринку (нині – Критий ринок). Семенівка від самого початку мала недобру славу. За спогадами мешканців, навіть у 60-х рр. ХХ ст. тут були бараки, де жили працівники трамвайного парку та місцевої тюрми, галантерейна артіль, на проспекті Гурова розташовувалися єврейські будинки з городами, ближче до Кальміусу селилися цигани, поруч із ними (нижче Кооперативної вулиці, колишньої 12-ї лінії, між Театральним і проспектом Гурова) був так званий «Восточный поселок», заселений різноманітною публікою.

Остаточно Семенівка зникла у 80-ті рр. ХХ ст., коли разом із залишками давнього поселення зруйновано було і стару тюрму (вона знаходилася між Театральним і проспектом Гурова, за магазином «Семена»).

Робітничі квартали

Цікавою була доля цієї невеликої двоповерхової будівлі з могутніми контрфорсами: у 30-ті рр. вона називалася Окремим корпусом НКВС, де утримувалися політв’язні, під час фашистської окупації використовувалася німцями (перед цим вони організували розкопки масових захоронень на її території), після війни й до кінця 50-х рр. там була жіноча тюрма (приблизно по 10 камер на кожному поверсі), а потім у відремонтованій будівлі поселили мирних мешканців Сталіно.

Вітаю!

Сьогодні Міжнародний день миру, а ще Різдво Пресвятої Богородиці.

Сили прощати нам усім і миру!

вівторок, 20 вересня 2016 р.

Цього дня народилися: І.Світличний

Випадковий сонет

Я – випадок. Я із закону випав
І впав у винятковість, як у сон.
Але не любить винятків закон.
Хоча – хіба це вибрик? виклик? випад?

І все ж я, випаденець, під замком
Сиджу собі, некондиційний виплід,
Складаю іспит на циганський випіт
(Колись би вже….. корова язиком).

Бо що як всі захочуть випадати?
Хто зможе випадущім раду дати?
Ніхто. Ніде. Ніколи. Далебі!

Невесело величині зникомій
У світі строгих регул і законів.
І все ж я – випадок. Сам по собі.

Так про себе написав один із моїх найулюбленіших поетів Іван Світличний (20.09.1929 - 25.10.1992). Про долю цього Чоловіка краще розкажуть спогади інших десидентів, що знали його особисто:

Василь ОВСІЄНКО. Світло людей. Спогади про Василя Стуса: http://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=265

"Доброокий". Збірка спогадів про Івана світличного: http://osvita.khpg.org/index.php?id=946549808

І.Хруслінська. Іван Світличний – противник усіх фундаменталізмів і фанатизмів: http://ukrzurnal.eu/ukr.archive.html/876/

А ще його глибока, мужня поезія...

Моя свобода

Свободу не втікати з бою,

Свободу чесності в бою,

Любити те, що сам люблю,

А не підказане тобою,

Свободу за любов мою

Хоч і накласти головою,

А бути все ж самим собою, —

Не проміняю на твою,

Ліврейську, жебрану, ледачу,

Вертку, заляпану, як здачу,

Свободу хама й холуя.

Несу свободу в суд, за грати,

Мою від мене не забрати —

І здохну, а вона — моя.

***

Присвята Яремі Світличному

А.Горська. Портрет І.Світличного. 1963

Ми – мужчини, й за кодексом честі ми чинимо –

Не для вигод і пільг, не для слави й хвали.

Є високий, шляхетний закон між мужчинами: