 |
| Шахта ім.Горького. 1962 р. |
Так починався Донецьк
Частина 2
Для організації видобутку вугілля новоросійський генерал-губернатор граф М.С.Воронцов у 1841 р. орендував слободу Олександрівка та всі навколишні землі терміном на 30 років для будівництва Олександрівської копальні. Тепер це територія навколо шахти ім.Горького. Першою (1842 р.) була введена в експлуатацію шахта Гур’євська (на честь гірничого інженера А.В.Гур’єва), потім – Михайлівська та Єлизаветинська.
 |
| Джон Джеймс Юз (John James Hughes)
(1814 - 1889)
|
У 1869 р. англійський (уельський) підприємець Джон Джеймс Юз разом із родиною та сотнею англійських інженерів приїхав на Донбас і оселився на хуторі поміщиці Смолянінової (тепер Куйбишевський район м.Донецька), колишній пастух якої (за іншими даними, поміщиці Чоботарьової) Яків Іванович Древицький, що мешкав на козацькому боці Кальміусу, допомагав англійцю в пошуках придатних для копалень і виробництва місць. Тут, на придбаній у поміщиці землі, Юз поставив кузню, дві шахти та став планувати будівництво металургійного заводу, право на яке він викупив 1868 року в князя Сергія Кочубея за 24 тисячі фунтів стерлінгів; у квітні 1869 р. він уклав із царським урядом «Договір про створення Новоросійського товариства кам’яновугільного, залізоробного та рейкового виробництв і товариства залізничної гілки від Харківсько-Азовської лінії».
Завод будувався на правому березі р.Кальміус, на 7 кілометрів південніше від села Олександрівка, на казенних порожніх землях біля хутора Овечого (з правом викупу їх за 10 років), а згодом на орендованих англійцем на 30 років землях (100 десятин) князя Павла Івановича Лівена (договір про оренду землі, який надавав право видобутку корисних копалин, було укладено 18 грудня 1868 р.). У квітні 1871 р. закінчилося будівництво доменної печі, а 21 квітня її задули, однак перший чавун отримали тільки 25 січня 1872 р. У середині 70-х рр. завод перетворився на одне з найбільших металургійних підприємств країни, тоді ж Юз викупив у князя частину орендованих земель.
 |
| Дж.Юз із родиною. 1889 р. |
Одночасно з ним, 1869 року, почали будувати і коксохімічний завод (у радянський час – Донецький коксохімічний завод ім.С.М.Кірова), що мав забезпечити доменні печі металургійного заводу технологічним паливом.
Теодор Г.Фридгут у книзі “Иностранные капиталовложения в индустриализацию Росси...“ так описує Новоросійське товариство (New Russia Company Limited): «В техногенный механизм, созданный Юзом, помимо завода входили также угольные шахты и рудники, и еще железорудные рудники в Кривом Роге.
В Лондоне существовал совет директоров, которому Джон Юз, будучи сам директором, должен был объяснять свою позицию. В тоже время его независимость была подкреплена специальным параграфом в уставе компании, утвердившим, что только общее собрание всех держателей акций могло освободить Юза от занимаемого поста генерального директора. Что важнее всего, так это то, что он был на месте, контролируя и принимая самые “маленькие“ решения, которые давали большой политике ее материальную базу. Он был не единственным директором в Юзовке, ибо в течение первых лет с ним работали Арчибальд Балфор и Артур Монтагю Балфор. Но технология была сердцем производства, и именно Юз оказался тем человеком, который вырос на металлургическом заводе. Позиция как инициатора проекта и генерального управляющего на месте и одновременно держателя акции и директора давала ему возможность претворять в жизнь свои технические планы. Финансовая политика Юза в управлении “Новороссийской кампанией” является дополнительным подтверждением того, что только получением прибылей нельзя объяснить его огромный интерес к развитию Донбасса. В течение первых девяти лет существования завода он не позволял никаких дивидендов, все вкладывая только в развитие компании.  |
| Завод Новоросійського товариства. Центральна шахта й коксові печі. |
Немає коментарів:
Дописати коментар