середа, 28 вересня 2016 р.

Цього дня народилися: Дм.Павличко

Я міг би жити радісно й щасливо, 

Якби мені вдалось маленьке диво: 
Змирити серце з розумом — або 
Дізнатись, хто говорить з них правдиво.
***

Безсмертні всі: цей виховав дитину, 
Той пісню написав, хоч і єдину, 
А той, що не зумів цього зробить, 
Коло дороги посадив ялину. 
("Рубаї")

28 вересня 1929 року народився український поет, перекладач, літературний критик, громадський діяч Дмитро Васильович Павличко
Мабуть, кожен пам'ятає його легендарний вірш "Два кольори". Цікава історія народження цієї пісні в документальному фільмі телеканалу "1 + 1":
А мій улюблений вірш Дмитра Павличка ось цей:

ПРИТЧА ПРО СОНЦЕ

Лежало сонце в тихім броді -
Вся армія була в поході.

Важкими чобітьми солдати
Хотіли сонце розтоптати.

Вони ступали темні й люті,
Чавили сонце в каламуті.

Крушили неба синь багряну,
Лишили сонце, ніби рану.

Та не минула мить єдина -
Сміється сонце, як дитина.

Кіннота йшла несамовита,
У сонце вдарили копита.

Як листя лілії шовкове,
Порізали його підкови.

Потяли, пошкаматували,
Розбризкали на сміх навали.

Пройшли вудила і стремена,
Кипить вода, брудна й теменна.

Та не минула мить єдина -
Сміється сонце, як дитина.

Повзли сталеві танки з гулом,
Змішали сонце із намулом.

Скрутили з нього злотні шнури,
На гусениці натягнули.

І розривали їх, мов жили,
Ні краплі сонця не лишили.

За ними в ніч непроходиму
Помчалися дракони диму.

Та не минула мить єдина -
Сміється сонце, як дитина.
1955
Поезія Дм.Павличка: http://maysterni.com/user.php?id=216&t=1

1 коментар:

Вікторія Барановська сказав...

Дякую, Марино, за згадку саме про цю "Притчу". Люблю її!!!
Зовсім по-новому зазвучала вона тепер, у дні війни...
Хай сміється наше сонце!!!