Поради психолога: Внутрішня мотивація

Як навчитись мотивувати свою дитину

Швидше за все, ви вже зустрічалися з терміном «позитивне підкріплення», але чи знаєте ви, в чому воно полягає? Або, що ще важливіше, чи знаєте ви, як використовувати позитивне підкріплення, щоби перетворитися із прискіпливого батька на експерта у справах мотивації?

У цій статті зроблена спроба розібратися з деякою плутаниною в цьому питанні та з'ясувати, як ми можемо стати майстрами в застосуванні «позитивного підкріплення» та виховувати чудових, внутрішньо мотивованих дітей.

Використовуйте у вихованні похвалу й винагороду замість критики та покарань

Ця порада пояснюється просто: критика й покарання вбивають у дитині дух і самооцінку. А похвала й винагорода підкріплюють її повагу до самої себе, і оскільки діти за своєю природою люблять радувати батьків, похвала й винагорода спонукають їх поводитися добре.

Кілька порад, щоб впоратися із ситуаціями, які вимагають критики/покарання:

• Описуйте ситуацію замість того, щоби покладати провину на когось.Наприклад, замість того щоби кричати: «Я просив(а) тебе вечеряти сидячи. А тепер подивись, як ти все забруднив», спробуйте сказати: «Ми їмо сидячи для того, щоб наша їжа не розліталась по всій кімнаті й не бруднила все навкруги». Зупиніться на цьому місці та привчайте дитину прибирати безлад за собою самостійно. Постарайтеся дочекатися того моменту, коли малюк поїсть охайно, і висловіть своє схвалення. Повторюйте процес, описаний вище, доки він не навчиться їсти за столом.
• Узагалі нічого не кажіть. Діти знають, коли вони роблять помилки. Замість того щоб читати їм нотації, просто самоусуньтеся із ситуації й дозвольте їм розібратись в усьому самостійно. Коли діти почнуть розуміти свої помилки та брати на себе відповідальність за них, вони перестануть їх повторювати. Ця порада може здатися простою, але багато досвідчених батьків уважають, що дотримуватись її буває дуже складно!
• Висловлюйте свої почуття. Замість того щоб читати нотації, просто розкажіть дитині про те, що її поведінка примушує вас відчувати: «Нам уже треба виходити з дому, любий. Інакше мама запізниться на роботу й матиме неприємності. І мамі буде дуже сумно». Дивно, але такі слова допомагають набагато краще, ніж критика дитини за повільні дії тоді, коли ви вранці поспішаєте швидше вийти з дому.
• Розглядайте речі в перспективі, і нехай усе йде своєю чергою. Для прихильників тримати все під своїм контролем ця порада може здатися трохи болісною. Як це «пустити все на самоплив»? Просто намагайтесь частіше казати самим собі: «Дитині всього п'ять років. Така поведінка природна для її віку».

Отже, поступово у вас повинна виробитися звичка уникати критики, помічати прояви хорошої поведінки дитини й обсипати її похвалами.

Але бувають випадки, коли:

• а) не кожна похвала корисна – тобто існує правильний спосіб хвалити дитину і є неправильний і неефективний;
• б) хоча похвала може привести до добрих короткострокових результатів, надмірна похвала призводить до негативних наслідків у довгостроковій перспективі.

Використовуйте правильні способи похвали дитини

• Похвала повинна бути описовою, змістовною, а не загальною. Наприклад, замість пересічної фрази «Молодець!» скажіть дитині: «Мені сподобалося, що ти поділився іграшкою зі своїм другом!» або «Ти чудово впорався з прибиранням іграшок!». Логіка в тому, що діти за своєю природою потребують нашої уваги. Розповідаючи їм про те, що вони зробили правильно, ми даємо малюкам зрозуміти, яку поведінку їм слід повторити, щоби привернути нашу увагу наступного разу.
• Хваліть за зусилля, а не за результат. Наприклад, коли ви поняття не маєте, що зобразив на своєму шедеврі ваш малюк, замість підробленого захоплення «Ця картина прекрасна!» скажіть: «Здається, ти вклав у свій малюнок багато думок і зусиль, розкажи мені про нього» або «Цікаво, ти використав багато кольорів, щоби зробити цю картину такою гарною!» тощо. Сенс полягає в тому, що, зосереджуючи похвалу на зусиллях, а не на результаті, ми не робимо дитину залежною від нашого схвалення, тепер вона не ставитиме собі за мету швидше закінчити будь-яку справу, щоб отримати порцію похвали, а навчиться пишатися власними зусиллями й тим, чого вона змогла досягти.
• Зосередьтесь на заохоченнях, а не на засудженнях. Наприклад, замість фрази «Я рада, що ти прибрав свою кімнату», яка може розповісти дитині про те, що «Мама любить мене тільки тоді, коли я веду себе добре», скажіть: «Ти склав усі іграшки! Кімната виглядає такою чистою і красивою! Дякую тобі!». Ідея полягає в тому, що замість «Мені подобається» ви робите акцент на «Ти зробив», а потім особливо відзначаєте позитивний результат і висловлюєте свою радість із цього приводу. Вам не обов'язково структурувати всі свої реакції подібним чином, але треба, щоб загальне посилання, яке ви відправляєте дитині, полягало у тому, що вона зробила щось правильно, і це призвело до хороших наслідків, а не у висловлюванні вашої думки або вердикту про ситуацію. Це допомагає дітям розвинути почуття внутрішньої оцінки, яка дозволяє їм брати на себе відповідальність за свої дії й пишатися своїми досягненнями.

Виховуйте дітей внутрішньо, а не зовні мотивованими

Та все це поступово призводить нас до головної мети батьків, які позитивно підкріплюють своїх дітей, – виховання дітей внутрішньо, а не зовні мотивованими.

Ось кілька порад про це.

• Визнавайте, але не хваліть безпосередньо. Це звучить так просто, проте дуже важко дати зрозуміти дитині, що ви вважаєте, що вона вчинила правильно, і при цьому не впасти в банальність типу «Молодець!» і не вдатись до змістовних похвал, таких як «Мені подобається, що ти прибрав свою кімнату». Але як тільки ви налагодите міцний зв'язок батько–дитина, то зможете просто стояти біля дверей чистої кімнати та схвально посміхатись або гладити малюка по голові, щоби повідомити йому про те, що ви згодні з його внутрішньою оцінкою й переконанням, що він зробив правильно.
• Ставте запитання й не поспішайте з похвалою. Крім схвального кивка головою є й інші варіанти розповісти дитині про те, що ви помітили її зразкову поведінку, не купаючи її при цьому в надмірних похвалах. Можна, наприклад, просто ставити малюку запитання. Тобто в наведеному вище прикладі ви могли б просто втілити те, що ви бачите, в питальній формі: «У тебе з'явилась чарівна паличка? Ця кімната виглядає такою чистою й охайною!» або «Здається, всі іграшки лежать на своїх місцях! Ти що, сам здогадався, як їх треба правильно складати?», а потім слухати, як ваша дитина з осяйною посмішкою буде описувати свої пригоди під час прибирання в кімнаті та складання іграшок. Після цього ви можете посміхнутись і погладити її по голові.
• Коротко резюмуйте дії дитини. Замість похвали ви можете підсумувати дії малюка, описавши їх одним або кількома словами. Тобто, повертаючись до прибраної кімнати, ви можете описати дії дитини в такий спосіб: «Ти розклав усі іграшки по місцях. Саме це я називаю чудовою організацією!» або «Ти прибрав свою кімнату без нагадувань. Ось що значить взяти ініціативу у свої руки!».
• Кажіть «дякую». Ми часто кажемо «Молодець!» або вдаємось до риторичної похвали, коли дитина дійсно полегшує нам життя. Так чому б не сказати їй про це? У наведеній вище ситуації ваша фраза «Дякую за прибирання кімнати. Тепер мені не доведеться про це турбуватись перед приїздом гостей!» розповість дитині набагато більше, ніж «Молодець!».
• 
• Джерело: http://childdevelop.com.ua/articles/upbring/2008/