Місяцелік

Цікавинки про народні свята цього тижня

Корнилiя Сотника (26 вересня). Житіє святого оповідає про те, що Корнилій Сотник (він жив у I ст.), хоча був язичником, відрізнявся глибоким благочестям і добрими справами. Зустрівшись з апостолом Петром, він увірував у Христа й усією сім'єю прийняв хрещення. Залишивши мирське життя, колишній сотник пішов з апостолом Петром проповідувати Євангеліє. Святий апостол поставив його єпископом і послав у місто Скепсію, де ідолопоклонство було особливо поширене. Місцевий правитель, затятий противник християнства, піддав святого жорстоким мукам, але чудеса, що відбувалися по молитві Корнилія, навернули правителя і його сім'ю до віри і прийняття хрещення. Після цього святий Корнилій довго прожив у Скепсії, привів до Господа всіх місцевих жителів і мирно помер у глибокій старості.

Природа лаштується до зимової сплячки.

Як Корнелiй скаже, так зима покаже.

Воздвиження Хреста Господня 

зі сценою Обретіння Хреста. 

Грецька ікона XVII ст. з колекції монастиря 

Пантократор на Афоні.

Воздвиження, Здвиження, Третя зустрiч осенi, Свято Вирiю (проводи птахiв) (27 вересня). Це свято на честь воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. «На Здвиження земля движиться ближче до зими», а тому від цього часу наступають холодні дні, а птахи відлітають до вирію. Вирій, за народними уявленнями, - це тепла країна, де ніколи не буває зими і де живуть тільки птиці й гади: птахи в долинах, а плазуни на горбах. Першою до вирію летить зозуля, бо вона є ключницею вирію: «У неї золотий ключ від тієї країни». До вирію повзуть і гади, а тому в день Здвиження небезпечно ходити в ліс.

Уважається, що цього дня останнiй птах вiдлiтає у вирiй, а гаддя остаточно ховається в листя й залiзає в землю, щоб перебути зиму. Але перед тим має вiдбутися рада, на якiй зобов’язаний вiдзвiтувати про свої вчинки  кожен плазун. Тi, хто не порушив протягом року даної обiтницi, мають право спочивати до наступного Руфа – 21 квiтня, коли гаддя знову вилiзає iз землi; хто ж ужалив людей або тварин, не мають права на спочинок, бо їх  “не бере земля”, а вiдтак нечестивцiв проганяють геть; це особливо небезпечне гаддя – воно кидається пiд колеса, нападає на людей. Батьки, вiрячи в таку легенду,  забороняли дiтям ходити до лiсу, щоб вони не зустрiлися з “шатунами” i не провалилися в ями, де мають зимувати плазуни. Якщо хтось провалиться, то буде цiлу зиму лизати з гаддям “гадючий камiнь”.

На Закарпаттi Здвиження було останнiм днем заготiвлi горiхiв (“бо залишилися лише не червивi”) та яблук на зиму. Із цього часу починають вiдлiтати дикi гуси.

«Воздвиження Чесного Хреста з родиною Яна Собеського».
Хористи. Фрагменти ікони 1670-80 рр.
Львівський національний музей.

Свитку на Здвиження скидай, а кожух одягай.

Хто не обсiявся до Чесного хреста (так у народi  називали це свято), той не варт собачого хвоста.

 Микити (28 вересня). Стригли овець. Збирали рiпу. Також у цей день святкували так званi гусячi промисли. У давнину мисливцi ходили з подвiр’я на подвiр’я з присницею в руках. Хазяїн зустрiчав гостей на ґанку та вiв до загороди, де були гуси. Обдаровував гостей кращими птахами.

Якщо павутина стелиться низько по рослинах, то тепло ще довго протримається. 

Людмили (29 вересня). Продовжують рубати капусту.

Від цього дня починаються дiвочi вечорницi – капусницi. Дiвчата в багатих головних уборах ходять із пiснями з хати до хати рубати капусту. У будинках, де приготовлена для гостей капуста, прибирається особливий стiл з рiзними закусками.

Капусники продовжувалися два тижнi.

Вiри, Надiї, Любовi та їхньої матерi Софiї (30 вересня). Жiнки не починали жодної важливої роботи в цей день. Тому його називають “бабині iменини”, або дiвоче свято.

ЖОВТЕНЬ (позимник, листопад, грязник, передзимник, хмурень,

весiльник, паздерник, рум’янець осенi, лебедина пiсня року,

 октоберь, брудник, костричник, десятник,

листопадник, свадебник)

Жовтень-грязник ні колеса, ні полоза не любить.

У жовтнi на день сiм погiд: сiє, вiє, дме, крутить, мутить, зверху ллє, а знизу мете.

Жовтень – місяць близької пороші.

У жовтні на однiй годині і дощ, і сніг.

Вересень пахне яблуком, жовтень – капустою.

Квітень рясний водою, а жовтень – пивом.

У жовтні тільки і ягід, що горобина.

Усім би жовтень узяв, да мужику ходу немає.

Жовтневий грім – зима безсніжна.

Осінній іній – до сухої і сонячної погоди, до вьодра, до тепла.

З якого числа в жовтні піде година (гарна ясна погода, вьодро), з того числа весна відкриється в квітні.

У жовтні місяць у колі – літо сухе буде.

Коли лист із дуба й берези упав чисто – легкий рік, не чисто – до суворої зими.

Якщо лист лягає на землю нагору виворотом – до врожаю.

Добра отава – до озимини.

Верба рано інеєм покрилася – до довгої зими.

Якщо багато горіхів, а грибів немає – зима буде сніжна та сувора.

Якщо кроти носять багато соломи в свої нори – зима йде холодна.

Софiї, Ярини (1 жовтня). Цей день називають “журавлиним лiтом”. Збирають шипшину.

Якщо на Ярини вiдлетять журавлi, то за два тижнi чекай морозiв, а як затримаються – зима ранiше од 18 листопада зима себе не покаже.

Трохима, Зосима, Iгоря (2 жовтня). У цей день хлопцi й дiвчата, залицяючись, обирали одне одного, а дехто домовлявся про сватання. Звiдси й примовка: “На Трохима не проходить щастя мимо, куди Трохим, то й воно за ним”.

З 2 до 10 жовтня пасiчники переносили в омшаники (погребки) вулики. При цьому спостерiгали: якщо бджоли старанно позалiплювали вiчка воском чи прополiсом – зима буде суворою, а коли злегка, то теплою.

(За матеріалами книг В.Скуратівського

"Місяцелік. Український народний календар"

і О.Воропая "Звичаї нашого народу" )