субота, 19 березня 2016 р.

Цього дня народилися: Е.Андієвська

19 березня, мабуть, один із тих дивовижних днів, коли зірки шикуються особливим чином, аби у наш світ приходили незвичайні люди - ПОЕТИ. Цього дня народилися видатні митці українського слова, творчість яких не лише не залишає нікого байдужим, вона змінює людину, її світогляд, а разом із тим і наш світ, роблячи його справедливішим, добрішим - кращим. Сьогоднішні іменинники:
Ліна Василівна Костенко (19.03.1930) - геніальна українська поетеса, письменниця, мова про яку йтиме окремо.


Емма Іванівна Андієвська (19.03.1931) - дуже цікава поетеса і прозаїк української діаспори, художниця, наша колишня землячка. Нині письменниця живе у Мюнхені, де інтенсивно працює над своїми творами. У 1992 р. авторка вперше після довгого часу побувала в Україні. Після 2000 р. Андієвська декілька разів відвідала свою малу батьківщину — Донеччину.  Власні поезії Емма Іванівна почала друкувати у діаспорній українській від 1949 року. Перша поетична збірка «Поезії» (1951) викликала захоплення літературної критики. Відтоді авторка публікувала всі свої твори під іменем Емма Андієвська. Поетична збірка «Вілли над морем» у 2001 році номінувалася на Національну премію України ім. Т. Г. Шевченка. 

ДЕЯКІ АСПЕКТИ СВІТЛА 

Струс. Поле закрутилося тюрбаном
І — до ноги — структури апатичні.
Усе, що доти — виважене й точне, —
На скрині дно, — на ній сидять бабуні

Із присмерку, із гною і ебену,
І — ні шпарини — в збочення чи втечу. —
Ядро буття — пришвидшену летючість, —
Долоню, що — й крізь ночі горобині. —

Головоногі дмухають в козиці,
Аби — на пил — процес механізацій
І — хоч на мить — у вічність контрамарку.

І кожен — на свою — єдину мірку —
Молотить прірву, що над ним тяжить. —
Для пітьми — й дух — бандитський ватажок.

РІЗНІ ВДАЧІ 


Коли я слухаю тебе,
Я здаюсь собі глибинною рибою,
Що приречена жити на поверхні.
Мій друже,
Юність, з якою ти носишся,
Як перекупка з ганчір’ям,
Це більш, ніж сумнівна річ,
І виїжджати на ній обома ногами. —
Якби я не вважав це
Аж таким несмаком,
Я сказав би, що це небезпечно.
Емма Андієвська є також авторкою короткої прози — збірок оповідань «Подорож» (1955), «Тигри» (1962), «Проблема голови» (2000), «Казки Емми Андієвської» (2000) та твору «Джалапіта» (1962), а також романів: «Герострати» (1971), «Роман про добру людину» (1973), «Роман про людське призначення» (1982), «Лабіринт» (не завершений, фрагменти опубліковано в 1988 році). 
Живопис Емми Андієвської теж незвичайний, надреальний. Художниця виставлялася в багатьох країнах світу. Вперше глядачі (побачили її акварелі в Мюнхені в 1956 році, потім в Нью-Йорку — у 1989 році, Емма ілюструвала свої збірки «Архітектурні ансамблі» та «Знаки».


Максим Тадейович Рильський (19.03.1895 - 24.07.1964) - видатний український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, мовознавець, літературознавець, академік АН України. 

Синові

Ти був іще малий котигорошок,
Така собі одна із людських мошок,
Що виповзли на сонце, бо весна
Тепло лила із келиха без дна,
І щось собі блаженно лепетали,-
І от тебе розумники спитали
(Можливо, й сам слова сказав я ті):
Чим хочеш бути, хлопчику, в житті?

Серйозний, як усі котигорошки,
Ти на питання це подумав трошки
І відповів: людиною. Дитя!
Благословляючи твоє життя,
У трудну виряджаючи дорогу,
Яку пораду чи пересторогу
Я кращу дам, ніж дав собі ти сам?

Будь вірним слову, що усім словам
Із ним одним ніколи не зрівняться!
Хай веселять тебе любов і праця,
Хай дружби непогасної крило
Гірке від тебе відганяє зло,
І хай у час останній свій про сина
Спокійно я подумаю: людина!

21 жовтня 1948 р.

Немає коментарів: