Місяцелік: Березень

Мати-й-мачуха (підбіл звичайний, Tussilago farfara)

Цікавинки 

про народні свята 

цього тижня

Афанасiя (7 березня). Помiчали, що в цей день зацвiтає мати-й-мачуха.

День Олександра (8 березня). Оскільки на цей день припадає Міжнародне жіноче свято, то дарують жiнкам квiти.

Ряст (Corydalis)

Найпершi квiти весни – пролiски. Ця квiтка i нiжна, i в той же час надзвичайно смiлива. Пролiскiв визорює так густо, що земля знову стає бiлою i зимною вiд рясного холодного цвiту.

I негайно ж заквiтує ряст, його квiти фiалковi – теплi й сонячнi. У народі казали: "Дай, Боже, і наступного року ряст топтати" - тобто бажали довгого життя.

Незабаром з’явиться козелець. Квiтка гаряча, як сонце, м’яка та нiжна.

Козелець (Scorzonera humilis L.)

  Обретiння, Iвана Предтечi (9 березня). Свято на честь віднайдення (обретіння) голови Іоанна Предтечі. Після усікновення голови Пророка її таємно поховали на Єленойській горі й віднайшли під час будівництва храму, в якому вона перебувала (ІV cт.). Після зруйнування храму голова Івана Предтечі знову зникла. 452 року архімандритові Маркелу у видінні відкрилося місце її перебування. Святиню перенесли до Константинополя, де від неї зцілювалися смертельно хворі.

Жайворонок

  У цей день птахи повертаються з вирiю й шукають собi мiсця для гнiзд. У народі казали так: "Жайворонок прилітає на проталинку, шпак - на прогалинку, журавель з теплом, а ластівка - з листком". Якщо люди бачили журавлiв (веселикiв), то рахували: скiльки їх у небi – стiльки ж злотих коштуватиме “корець жита” (мiрка для зерна).

Першими, як правило, прилітають жайворонки. Тому вони стали головними героями веснянок, в одній із них співається:

Чом ти, жайворонку, рано з вирію вилетів:

Іще по горах сніженьки лежать,

Іще по долинах криженьки стоять!

А жайворонок ніби відповідає:

Ой, я тії сніженьки крильцями розжену,

Ой, я тії криженьки ніжками потовчу!

Якщо жайворонки, справжнi благовiсники весни в Українi, пiднiмаються високо, то “це вони до Бога летять молотить (в інших варіантах прикмети - молитися)” - значить рік буде врожайним, а коли низько – “не донесли цiпа, i вiн упав, а тому й птахи поприпадали додолу” (буде неврожай).

            Кажуть, що на Обертiння птиця обертається до гнiзда, дiти – до хлiба, а чоловiки – до жiнок та роботи (бо першого тижня посту будь-які любощі були суворо заборонені); отже, в цей день не можна прати бiлизну.

Грак

Тараса Кумошника i Севастьяна (10 березня). Ушановували пам'ять святого Тарасія, архієпископа Костянтинопольського (ІХ ст.). Казали, що не можна спати вдень, бо весняний сон валить слабких зо всiх бокiв.

Побачив грака - весну зустрічай.

Коли перелітні птахи течуть зграями - до дружної весни.

Дружна весна - чекай великої води.

Василя, покровителя родини, Порфира (11 березня). Цього дня згадували святителя Порфирія, архієпископа з міста Гізи в Палестині, чудотворця й цілителя (кінець ІV - початок V ст.). 

Обожнювалася сiм’я як символ найсокровеннiших почуттiв людських не тiльки в народнiй обрядовостi. Оспiвав  в живописi родину як образ доброти i кохання, як утвердження найгуманнiших стосункiв мiж людьми основоположник української лiтератури Т.Г.Шевченко.

Т.Г.Шевченко. Селянська родина
1843. Полотно, олія.

Святого Прокопа Перезимника (12 березня). Преподобний Прокопій Декаполит, оселившись на березі Галилейського озера в VІІІ ст., уславився духовними подвигами, добротою, милістю, але непримиримістю до відступників віри. 

Цього дня  “прощалися” з зимовим одягом, скидали з себе кожухи i пiсля довгої зимової “сплячки” дивували сусiдiв одягом із рiзнобарвними вишиваними візерунками. Існували такі прикмети:

Якщо в цей день, 12 березня, бував дощ, то очікували і мокрого літа.
А якщо дув південний вітер, і на вулиці була крапель, то літо обіцяло бути теплим.
Якщо верба розпускається спочатку на маківці - буде посів хороший, сіяти раніше потрібно. Якщо на маківці не розпускається - другий посів буде хорошим.
Поява пролісків закликає до початку оранки.
Прокіп дорогу прокопав.

Василя-плаксивця (13 березня). Свято на честь преподобного Василя-сповідника, що виступав проти іконоборців (VІІІ ст.). Вважлося, що в цей день весна “повнiстю забирає своє право вiд зими”, бо “Василь зi стрiхи капає – землю поквапує”.

(За матеріалами книги В.Скуратівського

"Місяцелік. Український народний календар")