ВЕЛИКИЙ ПІСТ
В
українців 40-денний піст перед Великоднем сприймався як один із найважливіших засобів духовного
очищення й підготовки до величного свята всіх християн — Воскресіння Ісуса Христа. Він
Про пiст у народi створено чимало прислiв’їв:
Великий пiст усiм прижме хвiст.
Пiст – не мiст, об’їхати можна.
Прийшов Великий пiст – тягни дзвони за хвiст.
Прийшов Великий пiст – пiдiгнув собакам хвiст.
У Великий пiст не ходи у гостi.
Кожен із семи тижнів цього посту мав свою назву і свої звичаї. Так, гуцули перший тиждень Великого посту називали ФЕДОРОВИЦЕЮ, або ФЕДОРОВИМ ТИЖНЕМ. Упродовж нього категорично заборонялося прясти чи виконувати інші традиційні жіночі роботи. При порушенні цього звичаю людині загрожувала небезпека, навіть смерть. Перший день Федорового тижня в Україні називали ЖИЛАВИМ ПОНЕДІЛКОМ, або ЧИСТИМ, оскільки цього дня жодних страв не готували. Їли лише тертий хрін з буряковим квасом та житні коржі — «жиляники». У деяких місцевостях старші намагались узагалі утримуватися від будь-якої їжі, окрім пісних страв на вечерю.
 |
| Жиляники |
За гуцульським повір'ям тільки
ті матимуть достаток у господарстві, хто, пропостивши цілий день, найшвидше
приготує вечерю у Федоровицю.
Перший понеділок Великого посту ще називають "поминальним", бо справляють поминки по небіжчиках. На Закарпатті цього дня жінки намагалися добре мити посуд, а чоловіки сходилися в корчмах, щоб скріпити спілку - хто з ким буде орати. У давнину на поминальний понеділок господарі залагоджували взаємини з ковалями. Цим ремеслом займалися переважно цигани, їм було прийнято дарувати голову, коли кололи свиню. Той, хто знехтував цим звичаєм, позбавлявся права звертатися до коваля. За першим тижнем Великого посту передбачали погоду. Скажімо, який день у понеділок, таким буде врожай на яровину. Вівторком завбачували сівбу, середою - копання, четвергом - сінокіс, п'ятницею - жнива, а суботою - брання конопель.
Перша субота Великого посту присвячувалася церковному поминанню померлих. На Слобожанщині
господині, збираючись до церкви, брали з собою «мисочки» — хліб, коливо (кутю)
і мед, замовляли велику панахиду за померлими. У західних областях
України священику в цей день давали «пом'яники» — листки із зазначеними іменами
покійних родичів, яких споминали під час спеціальних відправ протягом Великого
посту.
Першу неділю Великого посту називали ЗБІРНОЮ. Від цього дня молодь починала «збиратися на вулиці». Перша така збірка
супроводжувалась цікавим звичаєм: дівчата варили кашу з маком, закопували її у
шкаралупі з яйця на місці, де відбувалося весняне дозвілля,—
аби «недоля пропала», аби «вулиця крутилася».
Четвертий тиждень Великого посту називали ХРЕСТОПОКЛІННИМ, бо віруючі намагалися якомога більше «бити поклонів». Цікавий звичай закріпився за середою цього тижня, яку називали середопістям,
або хрестцями. За народним повір'ям, уночі з середи на четвер «переломлювався»
піст на дві половини. Почути хрускіт від цього могли тільки праведні люди. У
цей день пекли з пшеничного борошна хлібці у формі хрестиків. Частину ритуального печива з'їдали того ж дня, частину заривали в зерно, призначене для весняної сівби. Коли приходив час сіяти, брали "хрестці" у поле: перед засівом посівальники з'їдали по коржику, а інші закопували в ріллю - "на добрі сходи і щедрий врожай", "щоб нава краще родила".
П'ятий тиждень Великого посту називали ПОХОВАЛЬНИМ. Якщо він припадав
після Благовіщення, то, за народним повір'ям, протягом цього тижня добре
засівати ниву — все ростиме «на похвалу».
Шостий тиждень — ВЕРБНИЙ, ШУТКОВИЙ, КВІТНИЙ. Протягом цього тижня уникали сіяти льон, коноплі, городину, бо все «буде
ликовате, як верба». У неділю, яку називали «Вербною», «Квітною», «Бечковою»,
«Шутковою», в церквах святили вербові гілки —
«шутку», «вербу», «бечку». Освячені гілки
зберігали за образами до наступної Вербної неділі, а подекуди — і по декілька
років. Їх ніколи не викидали, а спалювали в печі, коли пекли великодні паски. Ними
виганяли вперше на пасовисько худобу, вживали як лікувальний засіб чи для відвернення
грози.
Сьомий тиждень, яким закінчувався Великий піст, називали в народі ЧИСТИМ, БІЛИМ, СТРАСТНИМ чи ЖИВИМ. Перший і останній тижні посту вважалися особливо суворими, правила постування тоді були обов'язковими для всіх віруючих.
Дослідниця народної кулінарії Л.Ф.Артюх (Українська народна кулінарія. Історико-етнографічне дослідження. - К.: Наукова думка, 1977. - 160 ст.) писала, що під час Великого посту навіть для малих дітей не робили винятку, оберігали їх, щоб "не оскоромилися". Лише з початку ХХ ст. дітям до 6 - 7 років і тяжко хворим дозволили вживати молочні продукти. У "жиляний понеділок", наприклад, існувала заборона на гарячі страви, перебивалися пісними прісними коржами, печеними на попелі без жодної краплі олії, а також хріном і редькою, а в п'ятницю й суботу перед Пасхою взагалі голодували. Найбільш поширеними стравами в піст були борщ (з грибами, рибою або просто на олії), картопляні, горохові та круп'яні юшки (наприклад, куліш, ячна юшка з грибами), варена картопля, лемішка, жур (пісний (молочний) чи м'ясний кислий суп, заправлений квасом із вівсяного, житнього борошна), кваша, кисіль, галушки, горохляники, каші, а по неділях пироги з кашами, картоплею, горохом, капустою, квасолею або вареники з такою ж начинкою. Як додаток до цієї бідної на вітаміни їжі вживали багато квашеної капусти, редьки, хрону в буряковому квасі, солоних огірків. Готували "урду": підсмажене конопляне сім'я розтирали макогоном, заливали водою й варили; навар, що піною піднімався у горщику, знімали, ним заправляли каші, картоплю, галушки. Мало не щодня в піст варили узвар.
| Жур |
Сучасні рецепти пісних страв набагато різноманітніші, їх ви знайдете за посиланнями: http://patelnya.com.ua/category/retsepty/pisni-stravy/
Немає коментарів:
Дописати коментар