Місяцелік: Травень

Цікавинки про народні свята цього тижня

Святого апостола Симона (Семена) Зилота, або Симонове зело, Миколин батько (23 травня). Це день, коли жiнки, особливо знахарки, збирали лiкарськi трави, якi мають (i це пiдтверджують спецiалiсти) неабияку цiлющу силу. Намагалися заготовляти зiлля до сходу сонця.

Вiдшукавши кущ, жiнка ставала обличчям на схiд, хрестилася й читала молитву. Потiм, повернувшись на захiд, виривала зiлля, приказуючи: “Мати Божа ходила, зiлля родила, вiдром поливала – нам на помiч давала!” чи “Миколин батько велiв, щоб ти, зiлля, було лiками од всякої хвороби”, або “Травка-травиця, красна дівиця, не я тебе садила, не я й поливала: Господь тебе садив, Господь і поливав, - всякому християнину на поміч давав!” та інше. На Київщині жінки (тільки заміжні) разом збирали зілля, а потім влаштовували спільне гуляння.

Лiтнi жiнки в Таврiйськiй губернiї вiдзначали цей день у такий спосiб: наливали в ночви води, кидали туди рiзнi трави й купалися в одязi, а потiм, поївши, спiвали пiсень.

На Зилоту давали коровам їсти жовтi квiти й трави, щоб молоко та масло було жовтим. До речi, зiбране в цей перiод масло спецiально тримали для лiкiв, зокрема дiтям. Вважалося, що воно особливо корисне, оскiльки корови вживають найбiльше квiтiв i лiкарських трав.

Як на Семена Зилоту йде хмара, то треба викинути з хати коцюбу, лопату й помело, аби грiм не влучав.

Мокiя (24 травня). Священномученику Мокію відсікли голову 295 року після Різдва Христового, хоча самі ж язичники, бачачи, що піч не опалила Мокія, а леви в амфітеатрі лизали йому ноги, вигукували усією громадою міста Амфіполя в Македонії: "Відпустити цього чоловіка, бо його і звірі шанують, і Бог любить!". Усі бо жителі міста добре знали Мокія, який кожного поганського свята виходив на міський майдан проповідувати Христа та ганьбити лжебогів. Пізніше Рівноапостольний Костянтин збудував церкву на місці страти священномученика і в ній покояться святі його мощі. 

Вважали, що Мокiй – цар граду, i тому намагалися його задобрити всiлякими молитвами.

Мокiїв день мокрий – все лiто буде мокрим.

Якщо на Мокiїв день випаде дощ, то буде 40 днiв падать.

Коли туман – на мокре лiто.

Схiд сонця багровий – усе лiто буде грозове.

Як стверджує етнограф Галина Лозко, день 24 травня багатий ще на ряд прадавніх свят. Це – Лельник, Свято Ярила, Орiя, Овеня. Пiд час Свята Лельника спiвають пiсень, якi називаються “ладовицi”, а сам обряд має назву “ладування”. Значення обряду  полягає у встановленнi рiвноваги в природi, у душi. Це дiвоче свято. Також цього дня вiдзначають свято Ярила, або Орiя. Вважають, що це свято чоловiкiв, що носять iм’я Юрiй. Тому свято Ярила, Орiя, Овеен, Овсiя – чоловiче. Приносили у жертву пiвня, споживали його в полi (без жiнок). До схiд сонця   умиваються цiлющою росою, обходять ниву  з хлiбом, палять вогнища. Овсiй – покровитель бджiл і коней.

Орiй вiдчиняє небо i зеленi трави.

Єпiфанiї (25 травня). Вшановується пам'ять видатного письменника і церковного діяча IV ст. Народився він у Палестині близько 315 р., здобув добру освіту, володів п'ятьма мовами. Був обраний єпископом Констанції на Кіпрі. Йому приписується «Слово про поховання Ісуса Христа», у якому розповідається про розіп'яття Ісуса, про саме поховання та воскресіння. «Слово» було поширене у слов'янській писемності. Помер Єпіфаній у 403 р. 

Якщо Єпiфан уранцi зодяг червоний жупан, то все лiто буде сухе й жарке. Тривають днi, коли дозволяється збирати цiлющi трави.

Рахманський великдень

На 25 день після Великодня припадає свято – Рахманський великдень, що його ще називають Переполовенням або «Правою середою». О.Воропай зазначає, що найдавніша літературна згадка про «рахманів» зустрічається в літописі Нестора, але й той покликається на Георга Амартолу, з чого можна зробити висновок, що Рахманський великдень – це залишок дохристиянських звичаїв. Дослідник записав таке пояснення цього свята: «…Шкаралупи з яєць, викинені на Великдень на воду, допливають до якихось людей, що живуть за далекими морями й називаються рахманами; вони не знають, коли має бути Великдень і чекають кращанок з України…» (Київщина). М.Грушевський зробив такий запис: на Великдень «…обмінюються крашанками… пускають їх (у виді шкаралупи) водою на другий світ «до рахманів».

На Херсонщині існує повір’я, що в ніч на Рахманський великдень мерці сходяться до церкви на всеношну; співають, моляться, а потім розговляються тими дарами, що були принесені їм у день Проводів, а тому тут це свято називається Навським великоднем (Нава – потойбічний світ, навка (нава) - мрець).

У деяких регіонах України цього дня було прийнято святити воду й обливати один одного. Вважали, якщо буде облита відьма, то вона не посміє затримувати дощів і літо буде врожайне.

Гликерiї (26 травня). Пов'язується з іменем мучениці Гликерії. Вона походила зі знатного римського роду, померла за християнську віру в 172 р. 

Цього дня сіяли гречку. Варили гречану кашу, яку споживали в полі, нею пригощали також зустрічних. Тому це свято називали ще Ликери-гречкосійниці.

З цього часу ночi стають паркими, а вiдтак починають з’являтися комарi.

Ликерiя прилетiла й припала до тiла.

Багато комарів — багато ягід.

Iсидора (27 травня). Відзначається на честь мученика Ісидора. Він народився в Олександрії, служив у римському війську. У 251 р. був засуджений і страчений за відмову служити імператору. 

На Сидора здавна саджали огірки. Примічали: якщо весь день ясний, то буде добрий урожай цього овочу.

Теплий Сидро – тепле лiто.

Пархома-теплогрiя (28 травня). Від імені Пахомія Великого, який вважається засновником першого монастиря. Народився у 282 р. в Єгипті. Був солдатом римської армії, прийняв християнство. Близько 340 р. на острові Тавенні, розташованому на Нілі, заснував монастир, в якому проживало сім тисяч ченців. Пахомій розробив також монастирський статут, який швидко поширився у християнському світі. Прямим обов'язком ченців була праця й молитва. Було введено сповідь, яка згодом стала інститутом церкви. Для своєї сестри Марії Пахомій заснував і перший дівочий монастир. Помер він у 348 р. З Єгипту чернецтво поширилось в інші країни.

У народі святий Пахомій зветься бокогрієм, оскільки цієї пори стає все тепліше: «Прийшов Пахом — запахло теплом». З його днем пов'язують передбачення погоди на все літо: на Пахома тепло — все літо буде тепле.

         Прийшов Пархом – тiшся теплом.

Теодосiя (29 травня). Від імені Феодора Освяченого, учня Пахомія Великого. Святий Феодор мав чудовий дар усного слова, заслужив слави за прямоту суджень і незалежність характеру. Помер у 368 р. 

Із давніх часів день пам'яті цього угодника був останнім строком для сівби ярих культур. 

(За матеріалами книг В.Скуратівського

"Місяцелік. Український народний календар"

і О.Воропая "Звичаї нашого народу" )