24 травня народився Михайло Панасович Стельмах (24.05.1912 - 27.09.1983) — український письменник, драматург, фольклорист; член Спілки письменників УРСР, академік АН УРСР, Герой Соціалістичної Праці; а ще фронтовик (під час Другої світової був артилеристом, воював на Білоруському фронті, у 1944 році працював у редакції газети 1-го Українського фронту «За честь Родины»), громадський діяч (обирався депутатом Верховної Ради СРСР 6 - 9 скликань, був заступником голови Ради Національностей). Свою творчу діяльність починав як поет: у 1941 з’явилася перша поетична збірка «Добрий ранок», під час війни у Воронежі та Уфі вийшли під редакцією М. Рильського дві збірки фронтових віршів Михайла Стельмаха: «Провесінь», «За ясні зорі» (1942). У 1943 році в Уфі надрукована книжка оповідань «Березовий сік» під редакцією Юрія Яновського, далі письменник працював переважно у прозових жанрах.
Ставлення до спадщини Михайла Стельмаха, як і до всієї літератури соцреалізму, мабуть, так і залишиться неоднозначним. Однак слід віддати належне: Стельмах обирав для своїх творів важкі, "незручні" теми, тому й творча доля його не була такою вже спокійною. Спроба написати твір про післявоєнну Галичину, війну ОУН-УПА на рідному Поділлі, наштовхнулася на опір цензури. Доктор історичних наук В. Сергійчук пише: "Михайло Стельмах написав би правдиво про ОУН-УПА. Він навіть пробував зробити це свого часу, бодай і в жорстких рамках ідеологічного завдання партії. Але йому не дали можливості сказати хоч частинку правди про ОУН-УПА. В цьому може переконатися … , коли ознайомиться з доповідною начальника Головліту УССР К. Полонника секретареві ЦК КП(б)У І. Назаренку від 2.10.1952 р.:
«Доповідаю, що Головліт УССР не дозволив до видання й повернув видавництву «Радянський письменник» на переробку повість Михайла Стельмаха „Над Черемошем”.
Поставивши своєю метою показати процес колективізації в селах станиславської Верховини в 1948-1950 р.р., який відбувався в умовах куркульського спротиву, Мих. Стельмах не зумів надати цьому спротиву яскраво вираженого класового характеру. Замість приречених куркулів, у Стельмаха діють озброєні найновішою автоматичною зброєю буржуазні націоналісти, т. зв. бандерівці, які мають свою розгалужену організацію, свій керівний центр, свою «Українську головну військову раду», яка навіть чеканить і нагороджує своїх головорізів, що відзначилися, орденами і медалями — на зразок медалі „3а боротьбу в особливо важких умовах”.
Сам цього, можливо, не бажаючи, автор надав націоналістичному підпіллю характер великої і грізної сили, здатної тримати в страху населення і представників радянської влади на значній території, що політично нам не тільки не бажано, але й дуже шкідливо»
Роман «Правда і кривда» викликав першу політичну дискусію в українському середовищі після погромів 1930-их років. Зокрема, там є такі зухвалі слова: «Ми найстрашнішого ворога — фашизм — вже закопуємо у могилу, а цей ворог ще поміж нас ходить». Не дарма критик Іван Світличний відзначив, що Стельмах уперше “...прямо і відверто, без різного звичайного в таких випадках словесного туману, пише і про сирітські драми, і про занедбаність чи й зовсім відсутність демократії в колгоспах, і про податкові утиски, і про найбільше зло нашого часу – бюрократію, і про багато інших прикрих, але, на жаль, реальних речей, про які інші говорять пошепки і з оглядками”.
Ще одна заслуга Михайла Панасовича — перша публічна розмова про факт голоду 1932-33 в Україні у глухі брежнєвські часи. У творі «Чотири броди» (1978) він примушує українське суспільство згадати про жертв Голодомору, вказує на відвертих колаборантів (Магазник), які брали участь в організації штучного голоду на селі. Разом із романом «Правда і кривда», творчість Стельмаха в 1960-70-их рр. схарактеризована критиками як «політична»! (Леонід Новиченко, 1988).
А ще Михайло Стельмах був просто надзвичайно доброю та сміливою людиною. Мабуть, тільки він міг написати 1973 некролог у київській пресі пам’яті українського поета, в’язня ГУЛАГу Олеся Журбу.
Я ж дуже люблю його повісті "Гуси-лебеді летять" (1964) і "Щедрий вечір" (1967), у яких широко і з великою любов'ю змальовано звичаї, побут нашого народу.
Немає коментарів:
Дописати коментар