Краєзнавство: Історія Донеччини

Короткий нарис

 з історії заселення Донецького краю

Частина 14

Робітник стоїть біля 6 доменної печі
Юзівського металургійного заводу. 1914 рік

Промисловий бум на Донбасі (як і в Криворозькому басейні та промисловому Півдні України) спричинив разючі зміни в етнічному складі населення. За статистичними даними кінця ХІХ ст., серед кваліфікованих шахтарів і металургів українці складали 25 і 30 % відповідно, серед адвокатів українців було 16 %, учителів – 25 %, творчої інтелігенції – 10 %, а більшість – росіяни (зміни величезні, адже ще на початку ХVІІІ ст. серед інтелектуальної еліти Російської імперії переважали українці!). Така ж ситуація в містах, де більшість становили росіяни та євреї. Український історик Орест Субтельний, аналізуючи дані переписів населення України різних років і довідки чиновників, робить висновок: «Як правило, чим більшим було місто, тим менше жило в ньому українців». Таку ситуацію він пояснює тим, що промисловість у Росії почала розвиватися раніше, ніж в Україні, тому на час промислового піднесення там були кваліфіковані кадри, крім того, саме в цей час російська промисловість переживала спад, що й спричинило відтік росіян до перспективних районів сходу та півдня України.

Те ж, що серед купців і власників підприємств половину складали росіяни, пояснити ще легше: російські чиновники та військові (як правило, дворяни), яких надсилали на українські землі для керівництва та стримування місцевого населення ще з кінця ХVІІ ст., а пізніше щедро обдаровували українською землею Сходу та Півдня, були багатшими і практично не мали конкурентів серед місцевих. Українці складали більшість тільки серед землеробів – більше 90 % усього населення. 

Не сприяло національному самоусвідомленню українців також викладання в усіх навчальних закладах російською мовою: 1863 р. міністр внутрішніх справ П.Валуєв видав циркуляр, що забороняв друкувати навчальні посібники і книги українською мовою, а 1876 р. виданий закон про повну заборону використання української мови в навчальних закладах. 

Національний склад населення України
та етнічних територій за переписом 1897 року

Перепис населення 1897 р. засвідчив зростання загальної кількості населення Донецького краю, яке відбувалося за рахунок природного приросту та переселення робочих з південних губерній Росії. За темпами зростання населення Катеринославська губернія взагалі посідала перше місце серед інших українських губерній: тільки в Бахмутському та Маріупольському повітах за тридцять років воно зросло майже втричі (1863 р. – 200 тисяч осіб, 1897 р. – 585,5 тисяч!). У Бахмутському та Маріупольському повітах (що відповідають сучасній Донецькій області) серед усіх мешканців селянство складало 80 %, торгово-промислове населення – 15 %, інші категорії (дворянство, інтелігенція, службовці) – 5 %. 

Етнічний (мовний) склад населення Катеринославської губернії
за переписом 1897 року

Цей перепис не вивчав національний склад мешканців регіону, але зареєстрував 45 мов і говірок. Найбільші групи складали люди, які рідною назвали російську та українську («малоросійську») мови, причому в Бахмутському повіті україномовних жителів було 58 %, у Маріупольському – 39 % (тут переважали греки та німці). Наступне місце посідало грецьке населення, далі німці, татари, євреї, турки, поляки, молдавани та інші.