Краєзнавство: Історія Донецька

Так починався Донецьк

Краєзнавчий нарис

Частина 1

Vkrania que terra Cosaccorvm... (Україна - територія козаків). 1716 рік.
Мапа Йогана Баптисто Гоманна, Нюрнберг 1716 рік.
Поряд з назвою UKRANIE позначена як RUSSIA RUBRA.
На картуші зображена фігура, що сидить, - Іван Мазепа.

Поява постійних мешканців у верхів’ях Кальміуса пов’язана з освоєнням запорізькими козаками у кінці ХVІ – на початку ХVІІ ст. Кальміуського водного шляху з Дніпра до Азовського моря та створенням пізніше (ХVІІІ ст.) Кальміуської паланки, територія якої сягала від верхів’їв р.Вовчої до Приазовського узбережжя, де в гирлі Кальміусу знаходилася запорізька фортеця Домаха. Уже в ХVІІ ст. тут існувало 60 укріплених хуторів-зимівників, які розташовувалися вздовж річок Кальміус, Торець, Вовча та ін., охороняючи шлях із Запоріжжя на Дон та «Солоний шлях», що поєднував Азовське море із Запорізькою Січчю. Їхні господарі випасали скот, займалися землеробством, обов’язково тримали вулики.

Вольності Війська Запорізького, XVIII сторіччя. 

Угорі - Гетьманщина і Слобожанщина, унизу - Кримський Юрт, 

ліворуч - Османська імперія.

Кольоровими цятками позначено розташування сучасних міст. 

Зелена - Миколаїв, синя - Херсон, червона - Дніпропетровськ, 

жовта - Донецьк.

Герб роду Шидловських

У ХVІІІ ст. Лівобережна Україна поступово була загарбана Російською імперією, на козацьких землях було створено Новоросійську губернію з центром у Кременчуці (1764 - 1783 рр.; 1796 - 1802 рр. з центром у Катеринославі-Новоросійську). А самі козаки змушені були стати на службу московським царям. Нерідко запорожці, не бажаючи служити царському уряду, записувалися за поміщиками, які надавали їм пільги для створення господарств не менше, ніж на 10 років (ці пільги були вимушеним кроком: якщо землі не освоювалися протягом трьох років, господар обкладався подвійним податком або землі поверталися до державної казни). Таку угоду в кінці ХVІІІ ст. з поміщиком Є.С.Шидловським уклали запорожці, що оселилися на його землях у верхів’ях Кальміусу та заснували дві слободи – Олександрівку (на честь сина власника землі) та Крутоярівку (Крутий Яр, за деякими джерелами – Євдокимівка; нині – північно-східна частина Київського та Ворошиловський райони м.Донецька). Ці землі в 1779 р. Катерина ІІ подарувала поручику (нащадку ізюмського полковника Федора Володимировича Шилова) Євдокиму Степановичу Шидловському (1745 - 1808) під «рангову дачу». 

Печатка бригадира
 Ф.В.Шидловського (Шилова)

Згідно з ревізією 1782 р., у цих слободах мешкало 142 чоловіки та 83 жінки, а вже 1859 – 1091 особа. Перша писемна згадка про поселення на території Донецька стосується саме Олександрівки. Про її заснування пише у 1779 році Феодосій Макар’євський у «Матеріалах для історико-статистичного опису Катеринославської єпархії». 

У кінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. поруч сформувалися також село Авдотьїне (утворилося на місці зимівника Мандрикіне (Притулок), заснованого 1765 року Давидом Мандрикою), слобода Григор’ївка (Георгіївка або Олександрово-Григор’ївка, названа на честь одного з Рутченків; тепер частина Ленінського району та Рутченкове; заснована в 1803 – 1810 рр., хоча під ім’ям Гуляй-поле зустрічається з кінця ХVІІІ ст.), хутір Овечий, села Олексіївка (заснована в 1803 – 1810 рр.; нині – частина Калінінського та Будьоннівського районів), Любимівка (Закоп чи Окоп), Катеринівка (нині – частини Ленінського району), Семенівка (заснована в 50-ті рр. ХІХ ст.), Миколаївка, Пастухівка та ін. Поблизу Олександрівки, Олексіївки, Катеринівки, Любимівки, Григор’ївки діяли невеличкі шахти – «дудки», створені місцевими селянами. У другій чверті ХІХ ст. по вододілу Бахмутка (річка, на якій згодом було створено каскад центральних ставків) – Дурна Балка (нині – знаходиться на території заводу «Гормаш» і далі майже до військового училища) створюються поміщицькі економії Карпова – Петрівка (за деякими джерелами – Карпівка; сьогодні Петровський район), Смолянінова (Смоляніновка; нині – Куйбишевський район), Ларіної (Ларінка; Ленінський район), Нестерова – Нестерівка (Куйбишевський та Ленінський райони м.Донецька).

Карта 1919 р.

Тоді ж землевласником Рутченко та поміщиком Карповим створюються глибокоземні копальні: Рутченківські (Кіровський район) і Карпівські (Петровський район). Найбільшим землевласником тут була княгиня Лівен, на землях якої збудували згодом Юзівський металургійний завод та заклали шахти.