Сьогодні згадуємо непересічного поета й перекладача, літературознавця Михайла Драй-Хмару (10.10.1889 - 19.01.1939).
Перший оригінальний поетичний твір Драй-Хмари з'явився у 1920 році в Кам'янці-Подільському (ж. "Нова думка"). Перша книга віршів - збірка поезій "Проростень" (Київ, "Слово", 1926, 43 стор.) - виходить порівняно пізно. Зате в ній перед читачами постає вже зрілий поет зі сформованим світоглядом, складним естетичним та глибоким філософським змістом. Світ поезії неокласика Драй-Хмари складний, що частково зумовлено впливом французького символізму (передусім - Верлена). Складна символіка - характерна риса поезій М.Драй-Хмари. Найчастіше вживані символічні образи - вітер, у якому свобода, прогресивний поступ та імпульс творення діалектично поєднуються з незатишністю, незбагненністю, передчуттям раптових фатальних змін…
У час тотального винищення інтелектуального генофонду українського народу М. Драй-Хмара також не зміг оминути гільйотини більшовицького безумства. Плідна праця на терені науки й літературної творчості раптово обривається після опублікування його славнозвісного сонету "Лебеді", в якому цензори в символічному образі лебедів - "грона п'ятірного нездоланих співців", які відважно боролися проти сірого обледеніння маленького чистого озерця, - "впізнали" групу неокласиків.
У 1933 р. вченого й поета позбавляють можливості нормально жити й працювати. Після тримісячного ув'язнення його випускають (слідчим так і не вдалося "переконати" Драй-Хмару, що він належить до контрреволюційної націоналістичної організації), але звільняють з інституту мовознавства при ВУАН, забороняють читати лекції в ряді інших інститутів, виключають зі Спілки наукових працівників, забороняють друкуватися і навіть вилучають його книги з бібліотек. Проте інтелектуальне знищення людини - лише початок репресій. Фізичне й психічне знищення почалося 5 вересня 1935 року, коли Драй-Хмару кинули до Лук'янівської в'язниці як терориста.
30 жовтня 1935 року його справу об'єднують зі справою П.Филиповича, друга з юнацьких літ, під N 99. Але згодом і цю справу приєднують до справи N 1377, по якій проходили всі неокласики на чолі з М. Зеровим. Проте вчений не здається, і саме тому через відсутність доказів його передають до Москви, де 28 березня 1936 року Особлива нарада ухвалює ув'язнити поета на 5 років в північно-східних концтаборах. Не знав Драй-Хмара й того, що його унікальний переклад "Божественної комедії" Данте також конфіскований. Так і не вийшла друга книга його поезій "Сонячні марші", яку він готував у 1933-1935 рр. На засланні Драй-Хмара працював або в шахті, або промиваючи золотий пісок у крижаній воді. Про тортури, які він пережив, можна судити за листами "Працюю на Бурарі, дерев'янім кориті, що міститься високо, де промивають метал, працюю вночі, - з 9 години вечора до 7 години ранку…" Останні листи та телеграми свідчать, що Микола Опанасович втратив надію повернутися додому, що він уже був практично знищений сталінською машиною: "Я не можу тобі писати… Якщо я не спочину, я падаю на роботі, і тоді мене підвішують… Ноги опухли…"
З 17 квітня до 30 травня 1938 року поет перебуває в таборі Ортукан, де, за даними очевидців, було зібрано в'язнів, призначених для знищення. Спецпостановою УНКВС по Дальбуду (Колима) від 27 травня 1938 року йому додають ще 10 років за участь в антирадянській організації й антирадянську пропаганду.
Помер М.Драй-Хмара 19 січня 1939 року "від ослаблення серцевої діяльності", як вказано в документах. За іншою версією, у квітні 1939 року письменник добровільно зглосився стати на місце смертника під час чергового "вибіркового" розстрілу кожного п'ятого, рятуючи тим самим життя молодої людини.
***
Долі своєї я не кляну -
бути луною, будить луну.
Віршиком був я рунних полів -
гнівом на дуків дух мій горів.
Пісня - посестра, степ - побратим, -
вольная воля трьом нам усім.
Двічі я зрадив ніжну сестру.
Потім побачив: без неї умру...
Втретє ми стрілись на чужині,
як запалали перші огні,
і положив святий зарік -
не розлучатись навік.
Брате мій, сестро, любі мої,
вітер жене нас у дивні краї.
З вітром ми щирі: вітер - наш друг, -
хто цей розірве четвертокруг?
Я і посестра, вітер і степ -
ніжність і воля, сила і креп.
Бути луною, будить луну, -
долі своєї я не кляну.
1925.
ПЕРЕД ГРОЗОЮ
Чорно-сизе шатро
напинають вітри
і, як дика орда,
вже летять на Дніпро,
де реве чорторий,
де бунтує вода...
Грає грім молодий:
скоро буде гроза!
Закипіли огні
тут і там в далині...
Грає грім молодий!
Суне темрява й жах,
а в душі перуни,
наче поклик юрби...
Наганяють, біжать
і ревуть буруни: -
Боротьби! боротьби!
ЖИТТЯ Й РЕВОЛЮЦІЯ. 1926, ч. 8, с. 6.
ЛЕБЕДІ
На тихім озері, де мріють верболози,
давно приборкані, і влітку й восени
то плюскоталися, то плавали вони,
і шиї гнулися у них, як буйні лози.
Коли ж дзвінкі, як скло, находили морози
і плесо шерхнуло, пірнувши в білі сни, -
плавці ламали враз ті крижані лани,
і не страшні були для них зими погрози.
О, ґроно п'ятірне нездоланих співців!
Крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів,
що розбиває лід одчаю і зневіри.
Дерзайте, лебеді: з неволі, з небуття
веде вас у світи ясне сузір'я Ліри,
де пінить океан кипучого життя.
ЛІТЕРАТУРНИЙ ЯРМАРОК (Харків), грудень 1928, ч. 1.
Більше про творчість М.Драй-Хмари читайте в статті Є.Сохацької "Михайло Драй-Хмара та українська національна ідея".
Немає коментарів:
Дописати коментар