Краєзнавство

Залізничний музей Донбасу

Так починався Донецьк

Частина 7

Металургійному заводу необхідна була залізниця. Джон Юз отримав від російського уряду дозвіл і позику для будівництва Костянтинівської залізниці, і в березні 1872 року залізниця почала функціонувати, від станції Костянтинівка були збудовані станції Петровська (нині – Кривий Торець), Залізна (Фенольна), Ясинувата, Юзове, Руднична (згодом - Рутченкове) та Оленівка. 1880 року залізниця була приєднана до Донецької кам’яновугільної залізної дороги.

Незадовго до смерті Юза родина Лівенів продала Новоросійському товариству всі свої земельні угіддя (15 тисяч десятин), що розташовувалися на правому березі Кальміусу в Олександрівській волості Бахмутського повіту. Помер Дж.Юз 1889 року в Санкт-Петербурзі, залишивши синам солідний спадок в 1 мільйон рублів, вони ж стали директорами- розпорядниками «Новоросійського товариства кам’яновугільного, залізоробного та рейкового виробництв». Будинок одного з синів розташовувався південніше батьківського, його руїни й досі знаходяться на території міської лікарні № 6 («Шлаколечебница»). 1916 р. акції Новоросійського товариства, що належали Огільві, А.Бальфуру, Д.Гучу та нащадкам Дж.Юза, були придбані Російським товариством для виготовлення снарядів і воєнних припасів. На той час до товариства, крім металургійного виробництва, належали копальні: «Вѣтка», «Ново-Смоляніново», «Центральна». 

Едуард Боссе та Рудольф Генефельд.
1889

Е.А.Боссе і Р.Г.Генефельд
із групою робітників заводу. 1896

У 1889 році в селі Григор’ївка, що знаходилося за три версти від південної частини території заводу Новоросійського товариства (тепер район вулиці Купріна та АТ «Гормаш»), з’явився первісток машинобудівництва на Донеччині. На орендованій (за іншими джерелами, придбаній) у поміщика А.Рутченко землі (дві десятини) іноземні приватні підприємці – інженери Едуард Теодор (Едуард Артурович) Боссе та Рудольф Генрихович Генефельд – завершили будівництво машинобудівного та чавуноливарного заводу з виготовлення гірничо-шахтного обладнання та вуглевідбійного інструменту.

Один із цехів чавуноливарного заводу Боссе

Завод випускав невеликі парові насоси для відкачування води, вагонетки для вивозу вугілля з шахт; його продукція знаходила збут на шахтах і копальнях Юзівського гірничопромислового району. 

Боссе на початку 1960-х рр.
Ліворуч будинок В.І.Рутченка (Е.Боссе),
що зберігся досі.

Будинок Рутченків - Боссе (сучасний вигляд)

Боссе на початку 1960-х рр.

Так починав відлік своєї історії найбільший завод об’єднання «Донецькгормаш», який донедавна мав назву «Імені Ленінського комсомолу України». На його території зберігся корпус того першого заводу. Це двоповерхова цегляна будівля, що знаходиться на розі вулиці Купріна за заводською огорожею навпроти трамвайного кільця. Завод Боссе дав назву одному з найвідоміших у Донецьку районів - Боссе.