Мовні цікавинки: Слова вдячності

Сьогодні Всесвітній день "спасибі"! 

11 січня світова спільнота з ініціативи ООН та ЮНЕСКО відзначає день «слів вдячності». Звичайно, для кожної країни ці слова звучать по-різному, але їх суть від цього не змінюється: вони дозволяють символічно повернути людині зроблене нею добро. Ми часто говоримо їх не задумуючись, механічно, за звичкою, але суть їх від цього не втрачається. 

В українській мові сьогодні вживається два «вдячних» слова – дякую та спасибі. Вони мають різне походження. Більш прозорим для нас є походження і значення слова «спасибі». Два слов’янських слова «спаси боже» в процесі використання злились у цілісність. Сталося це порівняно недавно, у писемних пам’ятках це слово вживається десь з XVI століття поруч із старослов’янським «благодарствую». 

До речі, сучасна російська мова зберегла саме ці два варіанти висловлення вдячності, а у південних слов’ян і досі вживається варіант «благодаря», «благодарение» (болгарська, македонська) чи утворився свій власний «хвала» (хорватська, сербська, словенська).

Мовознавець, доктор філологічних наук Олександр Пономарів, професор Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка зазначає: "Слово "спасибі" виникло внаслідок злиття і фонетичної видозміни вислову "Спаси Бог". Його не можна кваліфікувати як кальку з російської мови. По-перше, це слово наявне в словнику за редакцією Бориса Грінченка, а там росіянізмів немає. По-друге, воно наявне у творах усіх класиків української літератури. По-третє, входить до багатьох словосполучень фразеологічного й нефразеологічного типу. За спасибі робити щось, тобто без платні. Спасибі й на цьому - добре, що хоч так. "Спасибі і простибі" й так далі. Проте мені більше подобається слово "дякую!" Хоча деякі дослідники стверджують, що слово "спасибі" є нейтральним, а от "дякую" має відтінок зверхньості: "До цього привели офіційні подяки, які спускають начальники та керівники чи владні особи підлеглим чи простим громадянам. Тому у слові дякую можна почути якесь -началіє з одного боку і підлеглість з іншого. Відсутність слова "спасибка" робить слово "спасибі" чистішим у такому сенсі і дипломатичнішим.

Хоча іноді і знизу наверх йдуть подяки. Та все таки це було більш розвинуто раніше, коли усі дякували партії та її керівництву, особисто Л.І.Брежнєву, за все добре, що тільки є у житті. Останні ж років 10 знизу наверх йдуть тільки прокльони та лайка з критикою, тому подяка стала привілеєм керівництва і передбачає становище приниженості приймаючого подяку." Досить суперечлива думка, однак вирішувати вам 

«Дякую» розуміють майже в усій Європі.

Слово «дякую» має набагато складнішу історію. Твердження деяких мовознавців про його походження від німецького «danke» через посередництво польської мови виглядають дещо поверховими та непереконливими. Перш за все, ареал розповсюдження слів із цим коренем надзвичайно широкий – він охоплює майже усі германські мови (німецька «danke», голландська «dank», англійська «thank», скандинавські «tak», «takk»), усю групу західнослов’янських мов (чеська «děkuji», польська «dziękuję», словацька «ďakujem»), а також вживається у білоруській «дзякуй» та українській мовах.

Звичайно, звучання та написання слова у кожній окремій мові є різним і не завжди можна побачити спільність, не знаючи певних законів мовного творення. Наприклад, німецьке «danke» та англійське «thank» звучать по-різному, але у написанні відрізняється фактично лише перший звук і то, «d» і «t» – звуки одного типу творення, які різняться лише дзвінкістю-глухістю, а «h» – часто є глухим і не читається. Зміни вимови відбувається набагато швидше, ніж зміни написання, тим більше в англійській мові, де домінує історичний правопис.

Якщо порівнювати німецьке «danke» та західнослов’янський варіант цього слова, наприклад польське «dziękuję», сумнівів у подібності навіть не виникає, адже «ę» означає носовий звук подібний до [en]. В сучасній українській носові звуки не збереглися, хоча вони фіксувалися ще у старослов’янській мові.

Отже, навіть при побіжному аналізі видно, що, імовірно, ці слова походять з одного спільного кореня, з однієї давнішої мови, але пройшли різний шлях розвитку. Хочеться зробити ще одне припущення, українське дієслово «дати» та його слов’янські аналоги напевне походить з того самого кореня, який сягає санскритського кореня «да» (значення «дати», «дарувати»).

Неважливо, яке з цих слів оберете саме ви. Сказані від щирого серця будь-якою мовою ці слова допомагають нам стати ближчими один до одного, передають енергію добра і світла від однієї людини до іншої.

Джерело: http://www.radiosvoboda.org/content/blog/24821385.html