Місяцелік: Січень

Цікавинки про народні свята цього тижня

Тетяни (25 сiчня). Це день пам’ятi мученицi Тетяни, i з нею вшановують тих, хто постраждав вiд будь-яких нещасних випадкiв. За легендою, мучениця Тетяна, знатна римлянка (вона була дочкою римського проконсула, побожного християнина, таємно прийняла християнство, жила в дівоцтві, була страчена 225 року після відмови повернутися до язичницької віри), мала великi здiбностi й сильний потяг до знань. Вона постiйно чогось навчалася, оволодiваючи все новими i новими науками. Тому її вважають покровителькою студентiв i школярiв, а також усiх, хто прагне до вдосконалення, незважаючи на жодні перешкоди.

Якщо вигляне сонце, то рано прилетять птахи з вирiю, а коли снiжно, то дощитиме по лiтi.

На 25 січня цього року припадає також Святий понеділок. Перший понеділок після Водохреща називали «святим» або «різдвяним». Етнограф Павло Чубинський писав: «В цей день їдять пісне, хоч у празники не дотримувалися постів – ні в середу, ні в п’ятницю». 

Кирила та Тита-воїна (27 сiчня). Преподобний Тит був спочатку воїном, i, вирiзняючись особливою мужнiстю, в битвi з неприятелем був поранений у голову. Хвороба змусила його вiдмовитися вiд воїнського життя. Отож i пiшов вiн до Печерського монастиря, де всi останнi днi життя відмолював свої грiхи.

Отдання, Видення (28 сiчня). Вважають, що в цей день чаклунки дають «даннє». У народi побутує безліч повiр’їв про те, що  деякі люди можуть будь-кого приворожити до себе, наслати рiзноманiтнi хвороби тощо. Iснувало повiр’я: щоб стати чаклуном, треба пiти на мiсце, де сходяться три дороги, i здiйняти галас, на який неодмiнно приповзе гадюка; вбивши її, необхiдно порiзати палець i змiшати свою кров з гадючою; якщо рана одразу заживе, то такий уже може “давати даннє”. Подiбнi мiстичнi уявлення в давнину були вельми поширеними, не даремно Видення пов’язували з чаклунством.

Петра Вериги, або поклонiння чесним веригам (кайданам) святого апостола Петра (29 сiчня). Цього дня зима «або поставить, або поломить криги». А ще казали: «На Петра Вериги розбиваються криги», бо за народним віруванням – це останній день зими.

          На Петра  Вериги – половина снiгу, половина криги .

З Вериги чекайте вiдлиги.

Є такий рiк, що на день – сiм погод.

На Вериговий день селяни органiзовувались у гурти, вирушали заготовляти лiс. У давнину було правило: вирубку лiсiв проводили не будь-коли, а лише взимку – “коли дерева сплять”. На Петра ніколи не прали. З Вериговим днем люди пов’язували закiнчення зими, а вiдтак i прогнозували погоду.

Якщо напередодні Петра Вериги ніч місячна і на небі видно зорі, літо врожайне буде, а рік щасливий. Якщо ніч понура, то й рік понурий: неврожай, пошесть на худобу.

Як мороз у цей день, то літом – спека.

Якщо дворова птиця – гуси, качки, сидячи на снігу, машуть крильми, ніби пливуть, - буде відлига. Те саме, як пси качаються по снігу.

Як уночі місяць обгородиться хмарами, буде вітер.

Гайвороння кряче в цей день на метелицю.

Ще день 29 сiчня назавжди вписаний в iсторiю боротьби українського народу за власну державнiсть як День слави i скорботи. Цього дня 1918 року загинуло бiля 300 чоловiк, перважно студентської молодi, захищаючи незалежнiсть рiдного мiста Крути. Зараз на полi бою нагорнуто Курган скорботи, увiнчаний хрестом. Тут – вiнки i квiти. Лицарський подвиг юних українцiв не забутий.

Антона (30 сiчня). У народi казали: “Хитрий Антон зо всiх сторон”.

Кирила та Опанаса (31 сiчня). Переважно цей день буває холодним, а тому казали:

З Панасовими морозами жарти лихi.

На Опанаса-ломиноса бережи носа.

 (За матеріалами книги В.Скуратівського

"Місяцелік. Український народний календар"

і О.Воропая "Звичаї нашого народу")