Сьогодні маємо двох іменинників: Степана Васильченка та Василя Симоненка.
Степан Васильович Васильченко (справжнє прізвище - Панасенко; 08.01.1879 - 11.08.1932) - український письменник і педагог. Цікаво, що в роки вчителювання він вів своєрідний щоденник "Записки вчителя", матеріали якого стали основою сюжету багатьох його творів, а перше надруковане оповідання ("Не устоял (Из жизни народного учителя)") був російською мовою. 1905 року Степан Васильович виїхав на Донбас, учителював у с.Щербинівка (нині м.Дзержинськ Донецької області), але вже 1906 року був заарештований за участь у робітничих страйках, два роки провів у Бахмутській тюрмі, потім повернувся до рідного міста Ічня на Чернігівщині. Актуальними для нас, на жаль, стали його воєнні оповідання та "Окопний щоденник", написані під враженнями від жахів Першої світової війни, у якій він брав участь (був командиром саперної роти). Мені ж особливо до вподоби цикл новелет "Крилаті слова", раджу прочитати! А ще раджу переглянути студентську короткометражку "Сонет 132" за мотивами оповідання "Московський гедзь".
Василь Андрійович Симоненко (08.01.1935 - 14.12.1963) - поет і журналіст, шістдесятник. Писати про нього складно: занадто багато сталося протягом коротких 28 років життя, але ще більше невідомого. Цікаво про те, як склався класичний образ поета Василя Симоненка, пишуть О.Різник і О.Гриценко у нарисі "Народний поет" сьогодні (Василь Симоненко)": http://litopys.org.ua/heroes/hero05.htm
Симоненка треба читати, думати... Він простий і глибокий, ніжний і безжально категоричний...
На світі безліч таких, як я,
Та я, їй-Богу, один.
У кожного “Я” є своє ім’я,
На всіх не нагримаєш грізно,
Ми — не безліч стандартних “я”,
А безліч всесвітів різних.
Ми — це народу одвічне лоно,
Ми — океанна вселюдська сім’я.
І тільки тих поважають мільйони,
Хто поважає мільйони “я”. (Уривок вірша "Я")
Краще за самого поета не скажеш (живий голос):
Документальні фільми про В.Симоненка:
Твори В.Симоненка: http://onlyart.org.ua/?page_id=5396
Немає коментарів:
Дописати коментар