Різдвяні ворожіння
Не менш
поетичними, ніж передріздвяні обряди, були й ворожiння та заклинання. Скажiмо, хлопець, який не хотiв, щоб
до його дiвчини засилали сватiв iншi парубки, йшов увечерi до млина. Вiн брав
три скiпки зі шлюзiв, якi перетинали лотоку, загортав їх у ганчiрку i таємно
втикав в одвiрок нареченої, приказуючи: “Як
сеся застава не пущає воду на лотоки, так би
(iм’я дiвчини) не пускала сватiв, окрiм мене”.
Дiвчата, у свою чергу, йшли до ополонки, роздягалися
i, скропившись водою, нашiптували: “Як сеся вода бiжить, так би за мною бiгали
сватачi!”
Удома
розплітали волосся, брали в руки хлiб i, тричi обiйшовши оселю, дивились у
вiкно, де начебто “має показатися доля”. Дехто вмивав обличчя калиновим соком,
щоб воно завжди було рум’яне.
З Багатим
вечором пов’язано чимало повiр’їв. Господарi вкладали у взуття новi солом'янi
устiлки, якi носили до Василiв, потiм перевертали їх на другий бiк, а пiсля
Водохрещ пiдкурювали ними корiв, котрi хворiли. У Лiвобережнiй Українi хлопцi
та дiвчата робили устiлки з сiна, що лежало на покутi, на правий чобiт, а
напередоднi Нового року клали його пiд подушку, примовляючи: “Хто менi судиться, той сю нiч присниться”.
Крiм того,
дiвчата мили посуд i виносили його на вулицю, постукуючи в миски: звiдки
загавкав пес, туди пiде замiж. Потiм пiдходили до вiкон сусiдiв: якщо чули
слово “сядь” – то пощастить вийти замiж, а коли “йти” – в цьому роцi не
прийдуть свати. Якщо дiвчина хотiла побратися з хлопцем, то пiдходила до хлiва i
слухала, як поводять себе свинi: тихо сплять – у родинi буде лад, а коли
кричать – у сiм’ї можливi частi сварки.
Ворожили й
у такий спосiб. Дiвчата, пов’язавши вузлами хустини, клали їх у ночви й
iмiтували рухами, начебто палає збiжжя. Урештi, чиї хустки падали на долiвку,
тi дiвки мали пiти замiж. Пiсля цього клали на столi рiзнi речi (сокиру,
ножицi, чарку тощо) i з зав’язаними очима по черзi пiдходили туди – до якої
речi доторкнулася вiдданиця, такий на вдачу судився iй майбутнiй чоловiк.
Ворожили й
старшi люди. Їх перважно турбувало, скiльки кому жити? Ставши мiж лампадою i
свiчкою, дивились, чи буде подвiйна тiнь: якщо тiльки одна, то це на швидку
смерть. Дiти в цей час удосталь гралися
на розстеленiй долi соломi, вiдтворюючи звуки домашньої птицi чи збирання
грибiв у лiсi. Щоб малi не плакали, “бо
будуть цiлий рiк каверзувати”, їм давали гризти горiхи, аби “не болiли зуби”. Проте суворо забороняли
їсти надворi, бо “птиця постiйно
клюватиме зерно в посiвах”. У цей день намагалися не позичати, щоб “не жебракувати цiлий рiк”.
Зi
Святвечором пов’язанi й прогнози. Щоправда, вони значно бiднiшi, нiж новорiчнi.
У Багату кутю небо зоряне – кури добре нестимуться
i вродить горох.
Мiсячна нiч – врожай на баштани.
Ожеледь на деревах – вродять горiхи й садовина.
Снiг iде – врожай на яблука.
Iнiй або снiг – на мокре лiто й дорiд зернових.
Якщо пiсля вечерi видно чисте й зоряне небо, то
буде сухе й урожайне лiто, i навпаки.
З кубельця витягували сiнину:
якщо довга, то рiк буде врожайним, а коротка – на недорiд.
За книгою В.Скуратівського "Місяцелік"
Немає коментарів:
Дописати коментар